Ілюстроване фото. 10 000 доларів для музею є надто великою сумою, аби самостійно викупити бідон із документами Про це в етері Суспільного повідомив директор музею Ярослав Коретчук, інформує "Курс".
"Це один з повстанських архівів. За попередньою версією, він належав Михайлові Дяченку (Марку Боєславу, — ред.), який ми намагаємося викупити із приватної колекції, з приватних рук. Серед цього архіву є десять особистих рукописів творів Михайла Дяченка — відомого поета, які на сьогодні ще неопубліковані й ніколи не були відомі широкому загалу, тому в цьому якраз і важливість", — каже Ярослав Коретчук.
За словами директора музею, зараз тривають перемовини щодо остаточного визначення вартості історичних документів.
"Це понад 10 тис. доларів. Така вартість, яку пропонує продавець. Звичайно, ми зараз пробуємо вести переговори для того, щоби зменшити ціну. Тому що це пристойна сума грошей, як би ми з вами не казали. Звичайно, будемо шукати можливості для того, щоб все ж таки і зменшити ціну, і, звичайно, ж викупити цей архів. За інформацією приватного колекціонера, він придбав цей архів у Києві, в одному з антикварних магазинів за набагато вищу ціну, ніж яку він зараз запропонував нам. Ми просто почали переговори, наголошуючи на тім, що за такі гроші його ніхто не придбає в нас, на Прикарпатті", — розповідає Ярослав Коретчук.
З його слів, така сума для музею є надто великою, аби самостійно викупити бідон із документами. Тому Ярослав Коретчук шукає меценатів, які можуть придбати історичну знахідку і передати в музей для широкого ознайомлення.
Довідка. Михайло Дяченко (псевдо: «Гомін», «Марко Боєслав») народився 25 березня 1910 року в с. Боднарів, нині Калуського району. Український військовий та політичний діяч, член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, чоловий поет УПА, ідеолог, публіцист та пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Редактор підпільного часопису «Чорний ліс» (1947—1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948).Останні 8 років життя провів у рядах повстанців.
Востаннє Марка Боєслава родичі бачили в жовтні 1950 року за селом Завадка біля Калуша. У короткій розмові з племінницею він повідомив, що його загін рушає до Чехословаччини. Проте, як стало відомо через чотири десятиліття, кілька сотень УПА тоді не перетнули радянсько–чехословацький кордон і, повернувшись на Прикарпаття, невеликими групами осіли в лісових масивах.
23 лютого 1952 року в урочищі Хубена біля с. Дзвиняч Станіславської (нині Івано-Франківської) області під час планової чекістсько-військової операції з розшуку учасників українського підпілля одна з військових груп Управління МДБ у Станіславській області вийшла на бункер з відкритим люком, з якого підпільники вели спостереження за місцевістю. Підпільники пізно помітили військовослужбовців, які підходили до бункера, і, не маючи можливості втекти, відкрили вогонь та поранили одного з солдатів. Бункер одразу ж був оточений та блокований з усіх боків. Підпільники викинули кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились. Із бункера було витягнуто тіла семи вбитих підпільників ОУН. У одному з них був упізнаний відомий поет Михайло Дяченко (Марко Боєслав).
