Музей на колесах туристам дуже подобається. Побачити його можна у Верховині, що на Івано-Франківщині, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Суспільне".
"Я думаю, він (автомобіль — ред.) такий старенький, йому 40 років, він би пасував на якийсь музей. Музеїв багато є, а на колесах — нема. І мені прийшла така ідея. Вдень не маю часу, бо — на роботі. Вночі — ліхтарика на чоло і давай "вдягати" авто", — розповідає Михайло Савчук.
Скільки екземплярів у музеї, чоловік не знає. Серед експонатів — багато подарунків людей.
"Мене переважно цікавлять "блискучки" всі такі. Я, як сорока, на "блискучки" клюю", — розповідає Михайло Савчук.
"Дивлюся, щоб нічого не текло, щоб воно надійне було, щоб працювало. Я авто підтримую постійно. Так, ніби стару людину, її постійно треба підліковувати. Так само її: не підлікую – не поїде. Підлікую – поїде. Це — серце його. Нема — то автівка буде стояти на подвір’ї", — розповідає Михайло Савчук.
Нещодавно Михайло поміняв мотор в автівці-музеї.
"Був американець. Каже: "Михайле, то треба, щоб гуцули поставили пам’ятник. Я обійшов цілий світ, а такої машини не бачив. Є, але такої немає. Багатьом подобається. Кажуть, унікальна машина, Індія відпочиває. Ну, не знаю, в Індії не був", — розповідає Михайло Савчук.
Музеєм "на ходу" Михайло возить туристів по місцевих музеях.
"Я — не заради грошей, 5-10 грн там хтось кине, а заради того, щоб процвітала наша Гуцульщина, щоб люди раділи. Кому подобається, ну є, що і не подобається. Кажуть: "Ну він таке придумав". Але переважно, скільки спілкувався, скільки мені телефонують, кажуть: "Дякую, ми відвели душу, діти наші постійно дядю Мішу (пригадують — ред.)". Згадують про мене. А я — не заради грошей, я за це не живу і я не хочу. Я хочу, щоб за мене знали, що є такий Михайло", — каже Михайло Савчук.
За його словами, в планах — оновити екземпляри, додати більше гуцульського колориту.
