Вдалося відшукати родичів семи підпільників, які отримали нагороди УПА До Калуша завітали Ярослав Коретчук, представник Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених лицарів ОУН і УПА, та Леся Сілецька, представник Благодійного Фонду імені Петра Гудзоватого, за фінансової підтримки якого здійснюється проєкт. Саме вони привезли на Калущину знаменні нагороди.
Як розповів «Вікнам» директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Ярослав Коретчук, вдалося відшукати родичів семи підпільників, які отримали нагороди:
Юлія Ганущак — псевдо «Галичанка», референт Українського Червоного Хреста Дрогобицького окружного проводу ОУН — Бронзовий хрест заслуги УПА;
Йосиф Владика — псевдо «Скит», керівник технічного звена Дрогобицького коружного проводу ОУН — Срібний хрест заслуги УПА;
Микола Дутко — псевдо «Осип», командир сотні УПА — Срібний хрест бойової заслуги 2-го клясу;
Михайло Дяченко — псевдо «Боєслав», референт пропаганди Станіславського коружного проводу ОУН — Срібний хрест заслуги УПА;
Ярослав Мельник — псевдо Роберт, керівник Карпатського крайового проводу ОУН — Срібний та Бронзовий хрести заслуги УПА;
Петро Слюсар — псевдо «Чмола», провідник Журавнівського над районного проводу ОУН — Срібний хрест заслуги УПА;
Іван Федоришин — псевдо «Полтавець», старший булавний УПА, командир охоронної боївки Калуського окружного проводу — Срібний хрест бойової заслуги 2-го клясу.
За словами Ярослава Коретчука, розшукують для вручення Бронзового хреста бойової заслуги рідних Івана Гонти, хорунжого УПА, командира куреня «Довбуш».
Перший наказ про нагородження Головний військовий штаб УПА був виданий 25 квітня 1945 року, за яким було відзначено 56 учасників ОУН та УПА. Однак, ні вони, ні інші, згодом відзначені, вояки УПА та підпільники не отримали своїх нагород, а лише тимчасові посвідчення, що їх заміняли. У 1950 році підпільним графіком Нілом Хасевичем був розроблений проєкт нагород, який передали за кордон, де було виготовлено невелику кількість відзнак для вручення Лицарям ОУН та УПА, які перебували на еміграції, та передачі зразків Головному командирові УПА Василеві Куку. Зважаючи на тогочасні реалії боротьби, жоден із учасників збройного підпілля ОУН так і не отримав своїх відзнак.
Система нагород УПА передбачала, що право відзначення у різний час функціонування українського визвольного руху мали: Українська головна визвольна рада, Головний військовий штаб УПА, крайові військові штаби УПА, окружні проводи ОУН.
У 2017 році з метою втілення у життя системи нагород УПА, встановлення Лицарів ОУН та УПА, їхніх рідних і родичів, виготовлення нагород та проведення церемонії вручення в рамках роботи Всесвітнього ювілейного комітету вшанування 75-річчя УПА була створена Координаційна рада по вшануванню пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА, до складу якої увійшли дослідники історії ОУН та УПА.
Даний проект Координаційна рада реалізовує у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті, Центром національного відродження, Всеукраїнською правозахисною організацією «Меморіал» імені Василя Стуса, Всеукраїнським братством ветеранів ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Тараса Чупринки, Центром досліджень визвольного руху, Центром незалежних історичних студій, а його підсумком буде вручення всіх нагород, підготовка та видання книги «Лицарі ОУН та УПА».
У рамках реалізації проекту створено загальну сторінку Вікіпедії «Лицарі ОУН та УПА», яка постійно оновлюється, а для вшанування кожного Лицаря зокрема — індивідуальні сторінки на цьому ресурсі. Найбільшою проблемою є ідентифікація Лицарів повстанських нагород, адже учасники УПА та збройного підпілля ОУН широко використовували конспірацію і були відомі серед побратимів і широкого загалу, зазвичай, лише під псевдами. Серед відомих на сьогодні 1102 Лицарів повстанських нагород не ідентифіковано 660.
