У цих умовах на Галичині шириться рух тверезості, по селах створюються Братства тверезості. Ініціаторами руху була церква і товариство «Просвіта», розповів у соцмережі Михайло Гресько.
Братства тверезості засновувалися при церквах. Кожен мирянин чоловічої чи жіночої статі міг вступити в братство. При вступі, людина, поклавши руку на Євангеліє, давала присягу, що не буде вживати алкоголю. У селах відбувалися місії за участю духовенства (можливо й митрополита Йосифа Сембратовича), встановлювався пам’ятний хрест з відповідним написом: «Хрест переміг поганство, Хрест переможе пияцтво» або «На пам’ять святої тверезості» та датою.
Проведена робота дала результати. Люди перестали пиячити, закривались корчми. Не мали збуту своєї продукції гуральні (спиртзаводи), а вони були в маєтках поміщиків. Селянство було врятоване від повної руїни матеріальної та було закладено основи для піднесення моралі, духовності, національної свідомості. Молодь вступала до лав товариства «Відродження», гаслом якого було «Ми не п’ємо і не куримо».
У роки більшовицького режиму багато хрестів тверезості за іронією долі були знищені. Збереглися вони переважно в тих селах, де селяни встигли перенести їх на цвинтар або біля церкви.
На світлині Михайла Греська — хрест тверезості у Войнилові на Калущині. На хресті вказаний 1874 рік.