На Прикарпаті знайшли поховання дружини священника з обручкою 1884 року

Найбільш цінним в історичній знахідці виявився обручальний перстень, який містив на внутрішній стороні гравіювання з ініціалами та датою одруження — 19 лютого 1884 року.
Переглядів: 1563

27 жовтня пошукова група працівників КП "Пам'ять" на чолі з Ольгою Третьяковою спільно з науковцями Національного заповідника "Давній Галич" на чолі з Андрієм Чемеринським провели дослідження поховання на території церкви Пресвятої Трійці в селі Тустані, яке було випадково виявлене під час копання ями для компосту. Про знахідку повідомили науковців місцевий парох УГКЦ о. Михайло Яблонь та парох УГКЦ села Більшівців о. Василь Завірач, інформують "Вікна".

Особливістю даного поховання був факт його розміщення в труні з оцинкованого металу та наявність всередині піскової суміші. В результаті робіт встановлено, що віднайдені скелетовані людські останки належали молодій людині жіночої статті, повідомив на своїй Facebook-сторінці директор КП "Пам'ять" Василь Тимків.

Найбільш цінним виявився обручальний перстень цієї особи, який містив на внутрішній стороні гравіювання з ініціалами та датою одруження — 19 лютого 1884 року.

Завдяки оперативній допомозі працівників Державного архіву івано-Франківської області Любомира Харука та Тараса Галяна вдалося встановити на основі метричних документів, що знайдені останки належать Лаурі Леокадії. Походила з відомої священичої родини УГКЦ Теодора Молчковського, на той час — очільника Галицького деканату, і була дружиною іншого, також відомого, священика УГКЦ — Антонія Войцеховського.

Померла Лаура, ймовірно, в 1889 році, оскільки за архівними згадками саме в цей час овдовів Антін Войцеховський. Поховання в цинковій труні, використання піску як абсорбенту свідчить, очевидно, про те, що покійну доставляли десь здалеку і впродовж тривалого часу після її смерті. Також голова утримувалась в правильному положенні при допомозі певної металічної пластини, що кріпилась до труни. Ймовірно, що вона могла померти після певної лікарської операції чи лікування.

"Ось приклад однієї з історій про те, як особиста річ людини може розповісти багато цікавого про неї, навіть через майже півтора століття. Також це прикладом успішної співпрації науково-історичних установ нашої області", — зазначив Василь Тимків.