Фермерка допомагає розвивати лісову ферму. Сьогодні тут можна самотужки подоїти козу, зварити сир чи постригти вівцю, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Суспільне".
Чому молоді люди вирішили повернутися у село, змінити фах та розвивати бізнес, дізнавалася кореспондентка Суспільного.
На лісовій фермі живуть 113 кіз, 43 з них — дійні, і в кожної — своє ім’я, каже фермерка Уляна Кирилів. Є тут Мальва, Шоколадка, Граф і Лаура.
За цей час жінка опанувала ветеринарію, сироваріння. А все почалося п'ять років тому з маминого подарунка.
"Я за професією — вишивальниця, дизайнерка одягу, художниця. Але у моєму житті так сталося, коли я була вагітна — мама подарувала козу, бо треба буде дитині молока. Коли я виготовила першу головку сиру, зрозуміла, мені потрібно багато кіз, бо це дуже смачно. Мені треба багато сиру. І все так закрутилося. Упродовж трьох років я вже мала стадо з 70 голів", — каже Уляна Кирилів.
Тож Уляна взяла своїх кіз та об'єдналася з іншим сироваром — Назаром Пендерецьким.
"На місці, де розташована наша ферма, жили дідусь і бабуся Назара. Його тато ходив тут до школи, і хоч він виріс у Франківську, теж повернувся сюди — у Тенетники, в ліс", — каже Уляна.
Зараз фермери розводять три породи кіз: ламанча, зааненську, англо-нубійську. А ще виводять нову, пристосовану до тутешніх умов, та беруть кіз на перетримку.
З козиного молока на фермі виготовляють крафтові сири кількамісячної витримки, а ще маринують в олії сир та приправляють його спеціями, кавою. Назар і Уляна варять згущене молоко та зефір.
"Робити з молока сир — це так само творчість, це те саме, що художник малює на полотні. Ці авторські сири, ми їх обоє придумуємо. Рецепти вже підлаштовуємо під себе, — розповідає Уляна Кирилів. — У нас є винний, опільський, з чорним кунжутом, лавандовий, кавовий, звичайно, є молодий шевр".
Спочатку їхню продукцію у селі не купляли, каже фермерка, перші замовники з'явилися через соціальні мережі.
"Ми від самого початку продавали у соцмережах, тому що, наприклад, люди з нашого села не сприймали. Як не дивно, найбільше замовлень було з Одеської, Полтавської, Київської областей. Потім вже почали зі Львівської та Івано-Франківської, — каже Уляна Кирилів. — Зараз до нас приїжджають із сусідніх сіл, привозять дітей, щоб побачити наших кіз, подоїти самому. Маємо чан, в якому влітку діти вчаться готувати сир".
Тож фермери продовжують розвивати лісову ферму і доказують на власному прикладі, що у селі можна вести бізнес.
"Так само як і Назар, хочу, щоб село відродилося, молоді люди не втікали в місто. Тому що тут, в селі, теж може бути робота, можна мати свою власну справу. Можна її розвивати, жити в селі та в місто їздити просто на відпочинок", — розповідає Уляна Кирилів.
Лісова ферма увійшла до зеленого маршруту Бурштинської громади "Легенди Опілля". Він об'єднує різні туристичні принади регіону, що мають природоохоронну, історичну чи естетичну цінність. Згодом на фермі Уляна та Назар планують створити музей і вчити охочих прясти з вовни.
