Однією з родзинок творчості Ігоря Бойковича є серія з близько 30 картин під назвою «Дворики старого Калуша» Калуська сфера мистецтва і живопису багата творцями, яких знають і цінують містяни. Серед них відомий художник Ігор Бойкович.
Кожен із нас приходить у цей світ зі своїми талантами. Але не кожен здатен їх виявити і реалізувати.
Доля Ігоря Бойковича – щедра на здобутки. Його мистецька скарбничка налічує понад 500 картин, які розійшлися світом і знаходяться в приватних колекціях Чехії, України, Польщі, Америки, Ізраїлю. Художник проявив себе в різних жанрах малярства: побутовому, портретному, пейзажному. Він розписав, оздобив та реставрував іконостаси кількох прикарпатських церков, ілюстрував 20 художніх та історичних книг.
Найбільше Ігоря Бойковича надихає неперевершена краса природи прикарпатського краю. Творча стихія не раз приводила його до тих краєвидів, в яких митець знаходив свою віддушину. Дуже часто, як розповідає художник, на сюжети своїх картин він натрапляв під час мандрів. У його творчому доробку чимало гірських візій. З багатьох полотен митця дихає прохолода, що напливає від срібно-мереживної гірської річки та напоєних сонцем і повітрям буйних карпатських лісів. Для зимових пейзажів художник обирає холодно-урочисту тональність сизої барви, подекуди з пастозним її замісом із мерехтливістю срібла і фіолету.
Сам художник каже, що передача настрою є провідним завданням його пейзажних композицій. Він знайшов свій стиль, своє коло мотивів та малярських пристрастей. Художник має свою кольорову гаму, яка є своєрідною візитівкою митця. Його палітра не безцільна, кожна барва несе свій настрій, свої перепади. Кольори здебільшого не яскраві, але в них звучить тиха лірика.
«До кольору треба прислухатися», – говорить художник.
Створюючи картини він ставить перед собою одне завдання – самовираження. Він не починає роботу з ескізу, а відразу пише на полотні. До того ж вважає творчий процес до деякої міри спонтанним. Каже, що якщо живопис – творчість, в ній не має бути рамок і норм, а значить необов’язково використовувати звичні техніки, бо художник малює не те, що бачить, а те, що відчуває. Тому часто картини народжується самі собою. Варто лиш налаштуватися.
«Живопис – то така річ, яка буквально розчиняє час, і за роботою не в змозі зрозуміти, куди той час подівся», – додає він.
Цікавими є миттєвості з сільського життя на полотнах художника, квіткові душевно-теплі натюрморти, портрети земляків.
Однією з родзинок творчості Ігоря Бойковича є серія з близько 30 картин під назвою «Дворики старого Калуша» – маленька історія рідного міста, над якою він працював не один рік і до цього часу доповнює її свіжими роботами.
Дитинство художника теж залишилося в одному з таких двориків, де всі разом заливали ковзанки, будували халабуди, забивали « козла», ремонтували автомобілі, сушили білизну, святкували весілля, разом переживали і радість, і горе.
Сумно і водночас ностальгійно-затишно споглядати цей зникаючий світ, який нині витісняють будівлі зі скла і бетону. В ньому, ще живому, панує тиша, яку художник навчився чути, розуміти і зображає на своїх полотнах.
Картини Ігоря Бойковича – це особистий досвід і роздуми про час, в якому живемо. Творчість для нього – невід’ємна частина кожного дня, тому, щойно з’являється вільна хвилина, присвячує її малярству, дослідженню історії своєї малої батьківщини.
Художник став першим, хто створив, впорядкував з відповідними фахівцями і презентував особливу колекцію – карту топонімів старого Калуша і до 580-ї річниці першої письмової згадки про наше місто подарував її каєзнавчому музею Калущини.
У нього багато планів на майбутнє. Незабаром в Івано-Франківському Навчально-методичному центрі культури і туризму Прикарпаття буде представлена велика персональна виставка до дня народження Ігоря Бойковича.
Кожен митець – то цілий світ. І лише час – найкращий критик для творця. То хочеться побажати нашому калуському художнику успішної передачі особистого сприйняття світу в своїх роботах, вірної музи, яскравих фарб не тільки на полотні, але й у житті. Адже навіть у найскладніші часи можна нести світло людям, якщо сам його бачиш.
Вікторія ГРЕЧКО, художниця