Лікарі з хлопцем на протязі років підтримували дружні стосунки. Волинські травматологи гуляли на весіллі у містечку Долина на Івано-Франківщині, інформує “Горохівський вісник”.
У 2015 році Михайло Креховецький, який керував вантажівкою, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду поблизу села Скобелка на Горохівщині. Під час зіткнення з іншою вантажівкою хлопець сильно травмував ногу. На той час він був студентом Львівського національного аграрного університету. Юнак пристав на пропозицію друга підзаробити. Для цього потрібно було поїхати у Волинську область і привезти звідти в Львів машину ягід. Біда чекала на пів дорозі.
Лікували постраждалого в аварії лікар-легенда Волині, завідувач травматологічного відділення нині покійний Михайло Шекета, його син, лікар-травматолог Анатолій Шекета, травматолог Тарас Босий, хірург Анатолій Сафонік і анестезіолог Ігор Мельничук, травматолог і судинний хірург з Волинської обласної клінічної лікарні Ярослав Шевчик і Володимир Литвинюк. На жаль, дива не сталося і важкоушкоджену ногу нижче коліна довелося ампутувати.
“Лікарі, сестри медичні казали мені, що треба жити, що з протезом я буду ходити, бігати, танцювати. Знаходили такі влучні й сердечні слова, яким я не міг не повірити”, — пізніше розповідав Михайло, який був у розпачі після ампутації.
19-річний юнак переніс 4 операції. Після першого хірургічного втручання рідні вирішили перевести його в Івано-Франківську обласну лікарню. Ближче додому. Проте, минуло чотири дні, й пацієнт уже був в дорозі до Горохова.
На запитання “Чому повернувся?” відповідав просто: “Бо я хотів до Анатолія Михайловича. Він дуже хороший лікар. І поговорить, і пожартує. Тарас Борисович не обминав мою палату, а головна медична сестра Лариса Іларіонівна Король навіть принесла мені в палату телевізор”.
Протягом усіх цих років Михайло вітав сім’ї Шекетів, Босих із святами, адресував привіти всім, хто в Горохівській ЦРЛ переймався його одужанням, долею, життям. Ковтав клубки сліз під час телефонної розмови, дізнавшись, що вже ніколи не почує мудрого слова Михайла Миколайовича Шекети, й радів, бо справу батька гідно продовжує на посаді завідувача травматологічного відділення його син Анатолій Шекета.
«Все сталося так, як і Ви нам казали. Михайло ходить, бігає і танцює на протезі. Хто не знає, той і не скаже, що він у нього є. Гляньте, яка гарна дівчина покохала його, скільки друзів тиснуть йому міцно руку, як багато людей радіють сьогодні з нами. А без Вас цього радісного дня могло б і не бути…», — з цими словами на весіллі в Долині на мальовничій Бойківщині Анатолія Михайловича й Тараса Борисовича обіймали з материнською вдячністю ненька й бабуся нареченого Михайла Креховецького.
