Олександра Кучеренко та Дмитро Комаров (Фото: komarovmir/ instagram.com) Головне за ці два тижні зимових свят зібратися сім'єю разом, а де — неважливо, розповів мандрівник "НВ". Тим більше зараз, коли в мене з’явилася дружина: якщо раніше я дозволяв собі на Новий рік залишитися десь на зйомці, то я зараз іду від зворотного. Наближається Новий рік, я планую свій графік та починаю з константи: на Новий рік я з сім'єю. А потім уже дивимося, скільки залишилося часу, і що ми за цей час встигнемо.
Звичайно, я не виключаю того, що може бути якийсь форс-мажор, і я знаю, що дружина завжди мене зрозуміє, як колега, якщо я скажу, що залишаюся на зйомці чи їду, бо буде щось унікальне. Але якщо нічого унікального немає, то я краще повернуся, зроблю паузу на тиждень-два на новорічні свята, а потім поїду працювати далі.
Де любиш святкувати?
Можна десь за кордоном, можна в Україні, чесно — мені байдуже. В останні роки було по-різному. Наприклад, перед коронавірусом на свята зустрічалися з дружиною в Сінгапурі, бо це було близько до Китаю, де я тоді знімав, щоб мене зайвий раз далеко не ганяти. Цього року ще не вирішили, бо я ще сам не знаю, де буду в грудні, але точно з сім'єю.
Як святкуєш Новий рік? Чи є якісь незвичайні традиції?
Звичайно, є якісь стереотипи, звички та стандарти, до яких ми звикли. І мене насправді ці наші традиції повністю влаштовують. У нас все чудово, і мені не хотілося б нічого нового з інших країн. Тому, наприклад, коли ми з дружиною були в Сінгапурі на Новий рік, вона привезла з України всі інгредієнти на олів'є, і ми там готували його. Випили шампанського та з'їли олів'є на пляжі.
Де не попсово відсвяткувати Новий рік в Україні?
Я хлопчик гірський. І все моє дитинство пройшло в Карпатах. З 17 років я захопився гірськими лижами, тоді не було Буковеля, було Славське, іноді їздили на Драгобрат. Я там екстремалив, бувало повертався додому 31 грудня на милицях, батьків лякав. І, в принципі, я в цей регіон закохався.
Коли прийшла ідея зняти Мандруй Україною, навіть не стояло питання, чи зніматимуться Карпати. Точно так, але я не розумів де. Мені хотілося показати не туристичну сферу, а трішки вивороту. Буковель — це круто, це європейський сервіс, дорогий. Але ми всі знаємо про це. Ну, Говерла потрібна, як без нашого символу? Але звідки розпочати? І якось випадок вивів мене на гіда, який порадив поїхати до Верховини. Я взагалі не знав, що це, де це, а привабив мене один сюжет. Це дідусь, який надихнувся Кавказькою полонянкою і продає газовану воду з кіоску. Тут же мені порекомендували зробити базу, адже по карті все поряд: і Чорногорський хребет, і сироварні, і різні активності. І ось я настільки вразився, називається доподорожувався, що навіть собі там ділянку взяв, у тій же Верховині. Тепер у мене там є 10 соток і мрія побудуватися. Там настільки круто виявилося в етнографічному та знімальному плані, що ми цього літа поверталися ще раз, зараз я готую матеріали і знову планую повернутися познімати. Навіть не узгоджуючи з каналом ефіри, я для себе хочу поїхати і якісь речі дізнатися, зняти, бо там дуже круто.
Ось щодо насиченості традиціями — це номер один. Тому якщо хочете Європу, крутий ресторан, гарне проживання та хороший цінник у тому числі, це, зрозуміло, Буковель, там усе перевірено. Якщо душа, то можна поїхати на Гуцульщину. Але там немає лиж, а підйомники, як жартують самі місцеві, «юрського періоду».
Усі інші локації в Україні, мені здається, орієнтовані на теплу пору року. Зрозуміло, що круто і до Львова, і до Одеси з'їздити будь-коли. Але насамперед я б фокус націлював кудись у гори. Чи похід, чи трекінг, чи лижі. Або просто навіть кулінарний якийсь туризм, але із гарним виглядом. Не дарма ж гори називають місцем сили.
