Є один план — просто завершити війну, якої ми не починали. Але яку маємо переможно завершити, — вірив Юрій Данилів "Мені тяжко передати біль втрати, людини яку я любив і поважав, люблячого сина, гідного громадянина своєї країни, щирого друга, прекрасного батька, справжнього чоловіка який гідно йшов вперед по життю. Вічна пам'ять, щирі співчуття рідним та близьким", — повідомив у соцмережі Іван Василів.
Юрій Данилів був поранений на фронті і впродовж року лікувався в Німеччині. Рішенням Долинської міської ради 2019 року йому була присвоєна відзнака "За заслуги перед містом Долина", інформують "Вікна".
Наш земляк не був байдужим до подій в державі: щойно розпочалась Революція Гідності, а відтак після окупації Криму і Донбасу російськими агресорами, влився в ряди захисників. Передувала цьому самостійна моральна і психологічна підготовка.
Юрій Іванович Данилів народився 3 квітня 1984 року в с. Сукіль Болехівської міської ради, Івано-Франківська області, в патріотичній сім’ї. Після закінчення школи, вступив в Дрогобицький технікум нафти і газу, де і навчався.
З 1985 року проживав і працюав у Долині. З 2007 року працював слюсарем у ВАТ АТП-12627. Одружений, виховав дочку.
У 2015 році був мобілізований. Проходив службу по мобілізації в 53-й Окремій механізованій бригаді на посаді командира розвідувального взводу.
У 2015 році Збройні сили України відстоювали Авдіївку. Далі були Артемівськ, Світлодарська дуга, Горлівка, Ясинувате, Щастя, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Станиця Луганська, Піски, Тоненьке, Мар’їнка, йшлося в публікації Долинської міської ради.
— Досить насичений був і цікавий шлях. Навіть зустрів і запам’ятав Веселу долину — такий населений пункт, який близьким був за назвою до нашої Долини, — розповідав Юрій Данилів.
У 2018 році на Луганщині під час мінометного танкового обстрілу він отримав важке осколкове поранення.
Госпіталізацію відбув у Сєвєродонецьку, потім був Харків, Київ. Двічі Юрій проходив лікування в Німеччині.
— Україна тепло зустріла мене. В аеропорт прийшли друзі й побратими. Нам є про що поговорити, згадати і забути одночасно.
Лікування продовжується. Руки-ноги на місці, можу ходити, себе обслуговувати. В такий час добре розумієш що таке бути здоровим і як це бути здоровим. На часі реабілітація. Планую побігати в футбол, пограти в теніс, плаванням позайматися — воно би пішло мені на користь…
Щодо планів на майбутнє, то захисник відповідав дуже лаконічно і змістовно:
— Коли багато часу проводиш в бойових діях і працюєш над однією ціллю, то планів великих і масштабних немає. Є один план — просто завершити агресію, війну, якої ми не починали. Але яку маємо переможно завершити.
Вічна пам'ять і співчуття рідним і близьким!