На світлині Ігор Котик — перший ліворуч Поховали нашого краянина 19 грудня в селі Гнідині, що біля Києва. В затишній оселі на Осокорках над Дніпром, де мріяв ще пожити разом з дружиною Марією Павлівною, перестало битися серце палкого патріота, просвітянина, краєзнавця, учителя української мови та літератури, повідомила у соцмережі депутатка Калуської міської ради, очільниця "Просвіти" Лесі Кирилович.
Два місяці життя в столиці України подарувала йому доля і вічний спочинок. Діти, син Павла та його дружина Ларіна, дочка Леся та її чоловік Юрій, онучечки Анастасія і Катерина, Еліна і Таїсія оточили турботою та любов’ю своїх найрідніших людей. Та здоров’я було уже не те, приступ, лікарня, серце зупинилося і не допомогли найкращі столичні лікарі.
Котик Ігор Васильович народився 15 травня 1930 року в селі Слободі-Небилівській Рожнятівського р-ну Івано-Франківської області в заможній селянській родині. Закінчив Перегінську середню школу і поступив на навчання в Коломийське педучилище. Після його закінчення працював вчителем молодших класів на Верховинщині. Закінчив Станіславський педагогічний інститут, філологічний факультет. Працював учителем української мови і літератури в школах Івано-Франківщини, в Калуському, Рожнятівському, Богородчанському та Косівському районах. Був вихователем у робітничих гуртожитках. До 1970-их років працював в селі Новиці, потім — у селах Копанках та Яворівці. Був свідомим українцем, завжди користувався повагою і любов’ю, як учнів так і колег по роботі.
У 1970 році одружився. Разом з дружиною Марією виростили двох дітей, Лесю і Павла, дочекалися чотирьох онучечок. Був добрим чоловіком, люблячим батьком і дідусем. Прикладом свого життя виховував своїх дітей та внучечок і своїх учнів, культурний, справедливий. В 1998 році вийшов на пенсію, віддавши улюбленій роботі 41 рік свого життя.
Ігор Васильович був активним громадянином, брав участь в утвердженні незалежності України. Створив первинні осередки Товариства української мови ім. Тараса Шевченка і бібліотечку «Просвіти» в рідному селі, в Новиці і в Калуші. В 2012 році обраний заступником голови Калуського міськрайонного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, з 2013 до 2017 року — головував. Як краєзнавець, цікавився історією рідної Рожнятівщини, видав книжку про своє село «Слобода під Чорним лісом», два томики «Мудрість Бойківщини», томик «Краса і мудрість України і світу», дописував у районну, міську, обласну і республіканську пресу. За свою активну просвітянську роботу нагороджений медаллю «Будівничий України», медаллю «30 років Незалежності України», срібним значком «Калуш», багатьма грамотами та подяками. Занесений до книги «Рожнятівщина в іменах» та «Літературна палітра Калущини». Це людина, яка присвятила своє життя Україні і українцям.
Пам’ятаймо про Котика Ігоря Васильовича — просвітянина, громадського активіста, патріота та щирого українця. Світла пам'ять і Царство небесне!