Тип такої цегли чутливий до зміни температур Серед них є пропозиція "Реставрації цегляної стіни бастіону на провулку Фортечному", яка зараз дуже на часі, інформує "Побудовано".
Принаймні, в цьому переконаний архітектор Ігор Панчишин. Він переконує, що внаслідок помилок при проведенні ремонту провулку у 2016-2017 рр. кладка стіни в останні роки почала інтенсивно руйнуватись.
За його словами, цьому є пояснення, а от виправлення цієї ситуації тепер (якщо говорити про справжню реставрацію) потребуватиме певних значних зусиль.
"Свого часу зусиллями об'єднання "Моє Місто" на тлі алярмового ремонту провулку, було проведено археологічна розвідка в підніжжі стіни. Виявлено було, що глибина закладання цієї ділянки стіни перевищує 5 метрів, оскільки на глибині 4,5 метри було знайдене мощення з цегли. Це могла бути чи вулиця, чи може навіть майданчик нижньої платформи стіни. Річ у тому, що дотепер точаться суперечки стосовно докладності т.зв. "мапи Дрекслера", за якою протрасована колишня фортеця і цей бастіон лягають у прийняті рамки. Але є окремі історичні натяки і на те, що до розбирання австрійцями фортеці стіна мала дещо нерегулярний (як на кресленнях) вигляд. Мовляв, сусідній квартал власне споруджений на рештках фундаментів старої фортеці. До речі, часто вживаний літературний термін "твердиня", щодо фортеці Станіслава є як мінімум поетичним, бо фортеця в основному була конструкцією з землі, каміння і частоколів. А, ніби, з австрійськими часами й з'явились отакі утворення як ця стіна, що носила просто підпірний характер. Однак — це теж пам'ятка тих часів і археологія вказує на грунтовність конструктивів".
Виявляється, кладка тієї частини стіни, що перебуває під землею збереглась в далеко ліпшому стані ніж та, що доступна огляду. А характер вийнятого грунту натякає на штучність його створення і використання як "земляного замка" від підшкірних вод.
"Наявність хідника з цегляної кладки на глибині може свідчити і про існування вулиці в підніжжі бастіону і може навіть бути наступною нижньою платформою фортеці. Головний висновок щодо кладки стіні - це те, що гідроізолюючий прошарок існував і також "вільнодихаюча" поверхня хідника з каменю ріняку і плит піщаника на глиняній підложці пропускала всі ливневі води і не давала їм нищити стіну. Натомість сучасне щільне замурування хідника гранітним бруком і на цементно-піщаному розчині та ще й впритул до цегляної поверхні стіни і створили ситуацію, коли вода, стікаючи вниз по стіні, не має куди подітись і просто всмоктується вже пористою структурою старої цегли, створюючи прогресуючі "видри".
Перебування такої цегли у відкритій атмосфері і підлягання змінам температур (а ще в доповнення тією пригодою з її миттям перед морозами), а також ін'єктування новостворених каверн в кладці зв'язуючими розчинами на цементі — прямий спосіб знищення цегли.
"Окрім усього, аналізуючи давніші фото, і з довготривалих спостережень помітно, що відбулась зміна профілів вулички з т.зв. "готичного профілю" (з заглибленим рівчаком вздовж тротуару-відмостки при цоколях) на звичний плоский і з явним підняттям рівня вздовж цоколів кварталу. Очевидно також що не проведено необхідне горизонтальне планування ділянки від будинку №3 й аж до вулиці Новгородської (тепер Гузара). Словом, термінове порятування стіни, певним чином зневаженої в ході попереднього ремонту, таки дійсно необхідне, але щоби це тепер називалось таки "Реставрацією" треба провести цілий комплекс дослідних, протиаварійних і реконструктивних робіт на провулку. Можна навіть (вже в процесі) розглянути версію розкриття і музеєфікації власне всього профілю провулку."
