Ілюстроване фото. Чоловік наніс легкі тілесні ушкодження. 35-річний чоловік свою вину в інкримінованому йому злочині визнав та пояснив, що 23 червня 2020 року його дружина направилась до однієї зі шкіл Одеси для влаштування одного з його дітей до школи. Через деякий час вона зателефонувала йому та повідомила, що її автомобіль подряпала якась людина, з якою у неї на даний момент виник конфлікт. Почувши у слухавку певні крики сторонніх людей та крики своїх малолітніх дітей, 35-річний чоловік дуже сильно розхвилювався та швидко приїхав на місце події, де побачив раніше незнайомих йому двох чоловіків, які конфліктували з його дружиною біля її автомобіля.
Одразу ж вийшовши з автомобіля, не розмовляючи ні з ким, він підійшов до одного з чоловіків і наніс йому один удар долонею руки в обличчя, від удару якого незайомий чоловік впав на землю та подряпав ліктьові суглоби, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Малиновського районного суду міста Одеси.
Суд дії чоловіка кваліфікував за частиною 1 статтею 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.
З повним текстом вироку суду можна ознайомитись за посиланням.
Суд надав оцінку не окремому вчинку обвинувачених, а і їхнім особистостям, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень.
Так, суд встановив, що 35-річний обвинувачений має вищу педагогічну освіту за спеціальністю "Фізичне виховання", раніше судимих в сім’ї не має, працює директором ТОВ, створив свою сім’ю, де має двох малолітніх дітей, 2013 та 2015 року народження, раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності.
З’ясовуючи обставини події, судом встановлено, що обвинувачений застосував фізичну силу майже інстинктивно. Події, які сталися з його дружиною, стосувались звичайного людського непорозуміння. Натомість, нажаль і досі дуже частим є в суспільстві думка, що кожний словесний конфлікт найкраще вирішується за допомогою кулаків. Про можливість вирішення такого конфлікту лише за допомогою фізичної сили, повідомив і сам обвинувачений, який вважає, що деяким людям можливо пояснити свою позицію лише за допомогою такої сили.
Суд дуже критично оцінює таку поведінку обвинуваченого, вважаючи її не тільки образливою по відношенню до іншого, але й шкідливою для суспільства в цілому. Навіть при умові, що події, які були причиною виникнення конфлікту, пов’язані з неправомірними діями потерпілого (нанесення подряпини на автомобіль його дружини), не можна вважати нормальним вирішення таких дріб’язкових конфліктів за допомогою автоматичної поведінки на рівні інстинктів.
Очевидно, що вказане правопорушення стало можливим виключно в зв’язку з відсутністю звичайної людської культури та виховання з боку обвинуваченого. Не останню роль зіграли досвід, знання і навички обвинуваченого у силових видах спорту (боксі та боротьбі). Розуміючи свою перевагу у таких навичках, обвинувачений нажаль не дотримався загально відомих філософських правил будь-якого силового спортсмена «…. опір будь-якій формі агресії; справжньому майстру не притаманні будь-яка злість і жорстокість…».
Разом з тим, суд вважає, що дуже позитивним у мисленні обвинуваченого є в тому числі розуміння своєї переваги над звичайною людиною, що в тому числі в критичній ситуації, яка є предметом судового розгляду, виразилось у застосуванні не значної фізичної сили і лише долонею руки. Тобто обвинувачений, навіть при складних (для нього, а не з точки зору об’єктивної картини) умовах конфліктної ситуації, здатен на певну стриманість у реалізації своєї волі.
Так, суддя у своєму вироку зазначив, що не може залишити поза увагою дії обвинуваченого, які стали наслідком певної невихованості та нехтування загально прийнятими правилами поведінки. Кримінальний Закон встановлюючи загальні принципи, умови та підстави кримінальної відповідальності та регулюючи суспільні відносини у сфері забезпечення серед іншого охорони прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та громадської безпеки від кримінально-протиправних посягань, нажаль не надає суду влади пов’язаної з більшим розсудом судді при призначені покарань, які б позитивно впливали на свідомість людини. У даному випадку мова іде про покарання які за своїм змістом більше схожі не на кару, а на виховання (перевиховання) особистості.
Разом з тим, суд не може не звернути увагу на той факт, що конфлікт, що був предметом судового розгляду, не мав ознак ситуації, яку не можливо було вирішити за допомогою діалогу. Як відомо, загальними принципами діалогу окрім намірів і його цілеспрямованості є правила ведення розмови. Коли є бажання досягти мети за допомогою розмови, волю людини не можна нічим стримати. Культура діалогу проявляється в його соціальному призначенні.
Таким чином, враховуючи, що Закон не дозволяє встановлювати додаткові покарання або обов’язки, як частину покарання під час призначення основного покарання у вигляді штрафу, суд вважає за необхідне рекомендувати обвинуваченому звернути увагу на власне відношення до життя та критично оцінивши всі наслідки скоєного, приділити увагу власному інтелектуальному розвитку у напрямку доброзичливих відносин до іншої людини, а тому вважає за необхідне рекомендувати обвинуваченому прочитати роман американської письменниці Елеонор Портер «Полліана», який хоча і є дитячим, але за змістом настільки духовно великий, що здатен навчити усіх дорослих радіти дрібницям, бути добрішим і щасливішим незалежно від складних життєвих обставин.
«Людина випромінює те, чим сповнені її розум і серце. Якщо він буде доброзичливий і чуйний, то таким незабаром стане і його ближній. Однак якщо він буде похмурий, буркотливий і прискіпливий — його ближній з лишком відплатить йому тим же!.. Якщо ви налаштовані на погане, то воно не забариться! Однак якщо ви живете з упевненістю, що на вас чекає хороше, то позитивний результат не змусить себе чекати!».
