Олекса Гарник 44 роки тому вчинив акт самоспалення. 22 січня відбудеться вшанування пам'яті Героя України Олекси Гірника, який 44 роки тому вчинив акт самоспалення з приводу 60-річчя проголошення самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918 року та на знак протесту проти русифікації українського народу, інформують "Вікна" з посиланням на сайт Калуської міської ради.
Вшанування розпочнеться у суботу, 22 січня, о 13.00 біля меморіальної дошки і барельєфа Олекси Гірника.
У прощальному листі до дружини калушанин писав:
"Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест — то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест — то пережиття, тортури української нації. Мій протест — то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест — то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець"
У записці до дружини від 19 січня 1978 року, яку залишив на столі, Олекса Гірник написав:
«Я поїхав у Львів. Не турбуйся, за день-два повернуся. До милого побачення!»
Насправді, калушанин поїхав до Києва, 20 січня відвідав Софійський собор та Києво-Печерську лавру. Увечері приїхав останнім автобусом до Канева. З собою мав підготовлену сумку з двома каністрами бензину — загалом 3,5 літри. Пройшовши пішки понад 3 км проти сильного морозного вітру, дістався на Чернечу Гору. Тричі обійшов пам'ятник Тарасові Шевченку. Місце вибрав на північному схилі Чернечої Гори, за 10-12 метрів ліворуч від оглядового майданчика. Дістав принесені із собою листівки і пустив на вітер, який порозносив їх. На гранітну брилу поклав прощальну духівницю — заклик до незалежності України та проти русифікації.
Близько третьої години ночі 21 січня 1978 року Олекса Гірник облився бензином та підпалив себе. Після цього ще рухався метрів 10-12.
Його мертве обгоріле тіло в характерній для загиблих від вогню «позі боксера» знайшов вранці постовий міліціонер. Заступник начальника райвідділу міліції Олександр Гнучий наказав капітану міліції Івану Терещенку та сержанту охорони Музею Роману Крамаренку зібрати листівки. Вони зібирали близько 970 листівок, заховавши кілька з них. Зібрані листівки забрали працівники облуправління КГБ, подальша їх доля не відома.
Попри заборону з боку КГБ розповідати про про подію, саме від цих працівників міліції про вчинок Гірника дізналися спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України. Дружина Гнучого Віра зачитувала чотири листівки людям у Каневі, Львові, Дрогобичі, Трускавці.
У дружини в Калуші був проведений обшук. Їй сказали, що чоловік згорів в автокатастрофі. Були допитані родичі.
Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині, заборонивши відкривати труну. Тіло оглядав і поклав у домовину, яку привезла в Канів удова, лікар-анатомопатолог Михайло Іщенко, який згодом опублікував низку статей і книжку про Гірника.
Порушивши заборону, син Євген відкрив уночі домовину і по-християнському попрощався з батьком. Михайло Петраш уночі в хаті Гірників справив панахиду.
