Ілюстроване фото. Науковці вивчали панд 22 роки. На це вказує дослідження американських та китайських вчених, опубліковане в журналі Applied Animal Behaviour Science. Автори схильні пояснювати відмінність неможливістю самок оцінити якість батька потомства, а значить і самого дитинчати, при відсутності досвіду спаровування з ним при штучному осіменінні, інформує сайт "Наука".
Яким чином спосіб розмноження може впливати на ставлення до дитинчати у панд?
Велика панда (Ailuropoda melanoleuca) — один із найвідоміших видів, над збереженням якого вже не одне десятиліття працюють природоохоронці. У 2016 році охоронний статус виду був змінений із «Під загрозою вимирання» на «Вразливий» через збільшення його чисельності у дикій природі Китаю на 17 відсотків, тобто до 1864 особин, але це все ще дуже мало. Складна ситуація з пандами склалася через стрімке руйнування їхнього природного середовища й ускладнилася дуже низькою народжуваністю цих тварин — як в природі, так і в неволі. Зокрема, для них властиві затримка імплантації ембріона, псевдовагітність та високий рівень неуспішних спаровувань. Тому зараз розмноження великих панд покладається в основному на штучне осіменіння самок, при якому буває легше досягти необхідного генетичного різноманіття в популяції та уможливити розмноження, коли природним чином досягти цього не вдається.
Між тим, деякі вчені припускають, що штучне осіменіння панд не завжди є найкращим варіантом розведення. Зрештою, це втручання у природний процес, при якому роль самки суттєво зменшується. Наприклад, часто вона не може оцінити якість самця, як під час природного суперництва чоловічих особин. Зі свого боку, це може зменшити залученість самки у материнство, що матиме наслідком погіршення виживаності потомства. Група дослідників із Торонтського університету, Альянсу дикої природи Зоопарку Сан-Дієго та Китайського центру збереження й дослідження великої панди вирішили з'ясувати, чи має спосіб розмноження й справді ефект на те, як панди поводяться зі своїми дитинчатами.
Як вивчали великих панд?
Науковці проаналізували дані про великих панд, зібрані між 1996 та 2018 роками в установах Китайського центру збереження й дослідження великої панди у провінції Сичуань. За цей час там народилося 291 дитинча у 63 самок, причому штучне осіменіння використовували лише у випадках, коли самець був відсутній або загинув. В аналіз включили інформацію лише 202 дитинчат, спосіб зачаття та батько яких були достеменно відомі. Із них 63 з'явилися на світ внаслідок штучного осіменіння, а 139 — природного розмноження.
Головним завданням, яке собі поставили дослідники, було виявлення виживаності маленьких панд у перші три місяці, коли вони набувають самостійності, та особливостей опіки самками за новонародженими дитинчатами у перший, найбільш вразливий, місяць життя.
Наскільки по-різному сприймають панди дитинчат?
Спосіб розмноження виявився не пов'язаним із тривалістю вагітності або вагою новонароджених. Між тим, відмінності помітили у частоті відмови самок від дитинчат, що відбувалося зазвичай негайно після народження, зрідка — протягом перших трьох днів. Так, панди відмовилися від приблизно 40 відсотків дитинчат, народжених завдяки штучному осіменінню. Натомість лише від близько 29 відсотків тих, які народилися після природного спаровування (зазвичай матері-панди відмовляються від одного з дитинчат, коли народжують двійню). На виживаність дитинчат це не сильно вплинуло, оскільки догляд за покинутими пандами брали на себе співробітники центру.
Зліва направо: відсоток відмов від дитинчат, виживаності дитинчат у перші 3 місяці, виживаності дитинчат у перший рік. Сірий — штучне осіменіння, зелений — природне розмноження. У випадках, коли самки все ж не відмовлялися від дитинчат, то опікувалися ними однаково, не залежно від способу їх зачаття. Вони приблизно були настільки ж уважні, однаково часто здійснювали тілесний контакт та годували новонароджених. Дитинчата, зі свого боку, не демонстрували явних відмінностей у вокалізації та приверненні уваги матерів.
Автори підсумовують — їхня робота надає перші свідчення про потенційний негативний вплив штучного осіменіння у тварин. За їхніми розрахунками, воно збільшує ймовірність відмови матерів-панд від свого дитинчати на 37,9 відсотка, у порівнянні з природним зачаттям. Вчені схиляються до думки, що це зумовлено неможливістю самки оцінити якість самця, який є батьком дитинчати, через відсутність у них досвіду залицяння та спаровування. Водночас науковці не виключають, що вплинути на частоту відмови від дитинчат пандами міг і стрес, який самки переживали внаслідок процедури штучного осіменіння, під час якого тварину ловили та присипали. Відомо, що такий стрес має вплив на запліднення та виношування дитинчати, але можливо, що може мати й триваліші наслідки, які проявляються при догляді за потомством.
