Сьогодні на часі підготовка й видання ґрунтовного моноґрафічного дослідження про доктора Куровця Історик Олег Відливаний, виконувач обов’язків директора музейно-виставкового центру Калуської міської ради, наголосив на важливості дослідження місцевої періодики як вартісного джерела з вивчення минулого Калущини. Він також звернув увагу на відсутність багатьох періодичних видань у сучасному інформаційному просторі Калуської гомади, йдеться у повідомленні музейно-виставкового центру.
Модератор заходу Іван Тимів, провідний науковий співробітник Краєзнавчого музею Калущини, історик, нагадав штрихи біографії редактора "Калуського листка" Івана Куровця (1863‒1931), українського громадського та політичного діяча. Іван Куровець народився 17 січня 1863 р. в с. Батятичі на Львівщині в сім’ї, греко-католицького священника Дем’яна та Анастасії. Початкову освіту здобув у рідному селі, а середню — у Львівській Академіч-ній гімназії. Після закінчення Віденської медичної академії (1882‒1887) два роки стажувався у Відні, після чого у 1889 році розпочав 28-річну лікарську практику в місті Калуші. У 1918 році переїхав на проживання до Львова.
Першовитоки калуських часописів, на думку дослідника, пов’язані з суспільно-політичною й громадською діяльністю доктора Івана Куровця, фундатора Народного дому в Калуші, видавця й редактора першого українського часопису Калущини. Будучи головою повітового комітету Української народно-демократичної партії, він у 1912 році створив її повітовий друкований орган — «Калуський листок» (1912–1914). У першому номері часопису (5 січня 1912 року) редактор, декларуючи свої щирі наміри служити громаді, писав:
«Ідемо, як рідні до рідних. Як свій до свого, без облуди і фальшу».
До 1913 року часопис виходив друком як двотижневик, а в 1913 році — вже тричі на місяць, обсягом 4–6 сторінок. У 1912 році вийшло 24 числа газети, у 1913-му — 33 числа. ПРммірники "Калуського листка" зберігаються у відділі Українознавства Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника. У 1914-му побачило світ 12 чисел часопису. Їхнє місце знаходження сьогодні невідоме.
Часопис друкували у Львові, бо в Калуші тоді ще не було власної друкарні.
Особливістю видання є вельми інформативне висвітлення подій у Калуші й повіті, наявність цікавих краєзнавчих матеріалів. Тут зафіксовані політичні новини, важливі події з життя й діяльності культурно-освітніх та молодіжних спортивних товариств, соціальні й господарські проблеми (вимушена еміграція), санітарний стан у повіті, фахова освіта, розвиток торгівлі й промисловості, використання української мови в державних установах тощо.
Часопис містив такі рубрики: "Вісти читальняні", "Всячина", "Вісти повітові" (ведучий Михайло Таранько), "Вісти просвітньо-економічні" (ведучий Тимко Бариш), "З руських товариств".
Свого часу "Калуський листок" став інформаційним й об’єднавчим центром повіту в боротьбі за політичні, економічні та соціальні права українців.
До участі у засіданні "круглого столу" долучився Олег Ониськів, працівник апарату Калуського міськрайонного суду, викладач Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Він повідомив про життєвий і творчий шлях Михайла Козоріса (1882‒1937), тимчасового редактора цього періодичного видання. Краєзнавець зауважив, що початкову школу майбутній письменник закінчив у Калуші, навчався у Станіславівській гімназії, а згодом — на правничому відділі Львівського університету. У 1912 році працював у редакції "Калуського листка", де публікувалися його твори, брав участь у національному відродженні Калущини.
Олег Ониськів також згадав ще одного редактора цього часопису правника Олександра Чорненька.
Іван Костів, кандидат технічних наук, головний спеціаліст державної установи "Науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", став учасником дискусії про роль москвофілів у суспільно-політичному житті Калущини на початку ХХ сторіччя.
У виступі Наталії Мельник, наукової співробітниці музею-оселі родини Івана Франка в Підгірках, ішлося про мандрівну бібліотеку Івана Куровця, з котрої могли користати навіть, ті, хто не відвідував читальні "Просвіти".
Леся Петрашин, вчителька історії і правознавства Калуського ліцею №2, взяла участь в обговоренні активізації громадської активності в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій та розмаїття засобів масової інформації.
У Калуші пам’ять Івана Куровця пошановано належним чином: його ім’ям 1993 року названо одну з вулиць міста Калуша; засновано премію його імені (2001); на фасаді Народного дому встановлено пам’ятну дошку (15 вересня 2013 року).
Сьогодні на часі підготовка й видання ґрунтовного моноґрафічного дослідження про життєвий і творчий шлях доктора Куровця.