ВІКНА 22 роки поруч!

Полярники розповіли, що відбувається з озоновою дірою

Одним з напрямів роботи українських полярників на “Вернадському” є постійне спостереження за змінами озонової діри над Антарктикою. Саме на цій станції, ще коли вона належала Британії та мала назву “Фарадей”, було власне відкрите явище озонової діри — різкого зменшення концентрації озону в атмосфері (нижче 220 одиниць Добсона). Це дуже небезпечно, адже озоновий шар захищає нашу планету від ультрафіолетового випромінювання, яке у великих дозах може завдати нищівної шкоди всьому живому.
Переглядів: 1529
В останні роки озонова діра продовжує збільшуватись.

Про це на Facebook-сторінці написав Національний антарктичний науковий центр, інформують "Вікна".

Тож після передачі станції Україні вчені продовжили моніторинг озонової діри: у кожній експедиції обов’язково є фахівець-озонометрист. Найбільше роботи він має навесні й початку літа, коли озонова діра розростається над Антарктикою.

Щороку її розмір різний. З початку 1980-х спостерігався швидкий ріст площі діри, вона тривала дедалі довше, а рівень озону відповідно зменшувався. В 2000-х ця негативна тенденція зупинилася й почалося поступове відновлення озонового шару. Це пов'язують з глобальною забороною 1987 року викиду в атмосферу озоноруйнуючих речовин. 2002, 2012, 2017, а особливо 2019 роки показують рекордно низькі значення площі озонової діри порівняно з початком 1990-х.

А от 2003, 2006, 2015, 2018 і останні 2020 та 2021 роки навпаки показують значення, співставні з 1990 роком, коли діра була максимальна. Це пояснюється тим, що на стратосферний озон впливають також природні фактори — сонячні цикли, вулканічна активність, температурні і динамічні перепади атмосфери і океану, концентрації сонячних і галактичних космічних променів тощо. Також за однією з версій на збільшення площі озонової діри в останні роки могли вплинути масові пожежі в Америці та Австралії та вулканічні викиди.

Та попри це, відновлення озонового шару продовжується, а великі озонові діри є наслідком природної динаміки атмосфери, що підтверджується моделюваннями.