Прочитати книгу створилась черга відвідувачів бібліотеки. Про це пише The Wasinghton Post, інформує "Громадське".
Свою книгу «Різдвяні пригоди Діллона Хелбіга» (оригінальна назва ㅡ The Adventures of Dillon Helbig’s Crismis) молодий автор створив із червоного блокнота, який йому подарувала бабуся.
На 81 сторінці другокласник розповідає про Діллона, який прикрашає ялинку, коли зірка на її вершині вибухає. Головний герой переноситься в портал і подорожує в часі до найпершого Дня подяки і на північний полюс.
«Я думаю, що хтось за ніч вклав туди бомбу, і вона просто вибухнула [...] Все це було трохи божевільним», — розповів автор.
Історія супроводжується малюнками, які робив сам Діллон. Та коли книга була готова, залишалося найголовніше — донести її до публіки. Школяр провів операцію під прикриттям, таємно сховавши розповідь серед книжок місцевої бібліотеки, яку відвідав разом з бабусею.
Він розповів, що прикрив книгу тілом, проникнувши повз низку бібліотекарів, та непомітно сховав її: «Я завжди був вертким, як коли я отримую шоколад».
Пізніше Діллон зізнався своїй матері, що сховав свою книгу, але коли вони повернулися у бібліотеку приблизно через два дні, її не було на місці.
Переживаючи, що твір могли викинути, Сюзан Хелбіг зателефонувала до бібліотеки, щоб запитати, чи хтось знайшов блокнот Діллона, і попросила не викидати його.
Як виявилося, книгу школяра знайшов бібліотекар Алекс Хартман і дав прочитати своєму 6-річному сину. Рецензія була похвальною: хлопчик сказав, що це одна з найкумедніших книг, які він коли-небудь читав.
Бібліотекарі також погодилися, що історія Діллона, хоч і незвична, є висококласною, тож книгу долучили до колекції закладу. З того часу вона стала хітом — на чергу прочитати «Різдвяні пригоди Діллона Хелбіга» вже записалися 55 людей. А Хартман запропонував родині Діллона створити її електронну версію, щоб більше читачів могли її отримати.
Та, схоже, на цьому письменник зупинятися не збирається. Він вже анонсував, що наступна книга буде «заснована на реальних подіях». Робоча назва: «Шафа, яка їсть жакет».
