"Я повинна була купити плаття на випускний, але розумію, що його у мене може і не бути. Розбомбили мою вулицю, поруч — магазин і школу, я навіть не закінчила 11-й клас".
Софія з Маріуполя випадково опинилася на заході України, коли почали бомбити її рідне місто. Там залишилася родина, з якою майже тиждень немає зв’язку, інформують "Вікна" з посиланням на КМТ.
Аліна, теж із Маріуполя, якраз перебувала на відпочинку в Карпатах, коли застала війна. Розповідає, що Маріуполь у блокаді, люди не отримують води, тепла, газу, їжі. А на хліб "задирають" ціни — 100 гривень за одну буханку
"Це мародерство", — вважає дівчина і просить надати людям елементарну допомогу.
У 2014 році Наталія змушена була переїхати з рідного Донбасу в Київ. А через 8 років довелося знову втікати. За 800 метрів від їхнього будинку ракета влучила у телевежу. Жінка захоплюється людяністю і співчутливістю українців.
"Поки ми їхали, то пропонували їжу на блокпостах. Люди відмовлялися, казали: залиште для своєї дитини і вам теж пригодиться. Якщо потрібна допомога люди реагують. Я горджуся нашими людьми. Велике дякую за лояльність, співчутливість і доброту".
Вимушені переселенці звертаються до Калуського ЦНАПу, щоб отримати хоч якусь допомогу.
"Прийшла зареєструватися, щоб була допомога якась, тому що роботи ніякої немає", — каже Софія.
З 24 лютого Калуський ЦНАП тимчасово припиняв надання адміністративних послуг, а, натомість, створили волонтерський пункт, розповідає начальник управління ЦНАП Надія Марій. Тут — медики, активісти, пенсіонери, молодь організували плетення сіток, пересортування одягу, продуктів. Так і проходив тиждень.
4 березня ЦНАП у звичному режимі розпочав видачу паспортів, прийом соціальних послуг та реєстрацію внутрішньо переміщених осіб.
У Калуському ЦНАПі зареєструвалися жінки з неповнолітніми дітьми, пенсіонери і чоловіки. Чоловіки військовозобов’язані від 18 до 60 років з реєстраційною формою зобов'язані з'явитися у військкомат.
Калуський ЦНАП працює щоденно з 09.00 до 16.00.