Місяць без Героя. Дівчина Володимира Кушлика опублікувала спогад

Володимиру Кушлику було лише 25. Від початку повномасштабного вторгнення Росії він пішов добровольцем у 10-у гірсько-штурмову бригаду.

Обоє загинули 7 березня, проте про трагічну смерть стало відомо 14 березня.

Володимир Кушлик змалку брав активну участь у громадському житті міста. Був членом Спілки Католицької Молоді, Української Молоді - Христові, Молодого народного руху, Правого сектора.

Дівчина Володимира Ольга Фицик присвятила коханому пост у соціальній мережі:

"Сьогодні місяць, як тебе немає з нами..

Місяць! Пам’ятаю, як літом 2020 ти поїхав в Польщу і через цей місяць, ми просто вмирали один за одним. Як діти. Але ми дуже сумували, шалено. Хоча ти був відносно не далеко. Тоді ми почали шукати вихід з ситуації, бо бути на відстані для нас було мукою

Ти сказав, щоб я їхала до тебе. А я вагалася. Зашвидко. Надто швидко, щоб вже жити разом.

Я подумала. День. Другий. Плюнула на всі страхи і довірилася тобі

Зібрала речі. Ти пам’ятаєш? Я зібрала торби. Ні, мішки своїх речей, сіла в автобус одна одненька і перетнула кордон

А пам’ятаєш, як я боялася і хвилювалася? А ти сказав «Не хвилюйся, ти робиш це заради нас і нашого майбутнього. Ти повинна бути сміливою»

Я підійшла до стійки на кордоні. В Угорщині. Не знала, що говорити. Почала одне, закінчила іншим, панікувала і сміялася, як дурочка

Мені вдарили печатку. Провірили багаж. Я стала біля автобуса. Заплела волосся. Подзвонила тобі і сказала «Кіць, я перетнула!»

В мене трусилися руки і тремтів голос! Ти вже їхав на зустріч мені і такий радісний сказав «Слава Богу! Ще трішки і ми будемо разом»

Такий приємний мандраж по тілу, мурашки, така щира посмішка на все обличчя. Ми проїхали ще багато кілометрів на зустріч. Коли я виходила і побачила тебе, я вже не боялася нічого

Ми міцно обійнялися і сказали, що вже ніколи не відпустимо один одного так на довго

Сьогодні місяць, як тебе немає з нами!

Я обіцяла тобі триматися і трималася до останнього. З кожним днем я все більше і більше «здавалася»

Я сумувала, заперечувала, потім хвилювалася, потім шалено злилася, прийняла факт, а тепер плачу.

І я злилася не на тебе! Ні. Швидше, на несправедливість

Я відчуваю, як здають мої нерви, а серце розривається на мільярд шматочків

Я більше не обійму тебе і не скажу, що не відпущу тебе

Я більше не скажу тобі, як сильно я тебе кохаю і те, що ти самий найкращий в цілому світі

Не торкнуся твого обличчя

А ти не посміхнешся у відповідь

Вічна слава тобі і пам'ять наш Герой! Спочивай з Богом".