ВІКНА 22 роки поруч!

Вбивства, грабунки, п'янки та зґвалтування. Звірства російської армії у Калуші 100 років тому

Брусиловсько-Керенський наступ влітку 1917 року "звільнив" міста Галичини, такі як Галич, Калуш та інші.
Переглядів: 10619
Вбивства, грабунки, п'янки та зґвалтування — за більш ніж 100 років нічого так і не змінилось

Про погроми, влаштовані царською армією у "звільнених" прикарпатських містах Калуші та Станиславові, опублікував Альфред Нокс, генерал-майор, глава Британської місії в росії.

Вбивства, грабунки, п'янки та зґвалтування — за більш ніж 100 років нічого так і не змінилось.

"Сто років тому, липень 1917

21-22 липня 1917.

Як росіянська армія "визвільняла" та евакуювала західноукраїнські міста.

Брусиловсько-Керенський наступ влітку 1917 "звільнив" міста Галиччини - такі як власне Галич, Калуш та інші.

Невдовзі німецька армія почала контрнаступ і не тільки захопила все "звільнене", але й просунула лінію фронту глибоко на схід.

Я ж дам свідоцтва про те, як відбувалося це звільнення.

Джерела надійні.

Перший з них — екс-міністр військових справ Тимчасового Уряду Гучков. Він вже у відставці кілька місяців.

Він повідомляє з місця подій після відвідання Галичини.

"То, что случилось в Калуше, не поддается описанию.

Я прибыл туда перед самой эвакуацией.

Было достаточно увидеть искаженные страхом лица горожан, украдкой выглядывавших из подвалов…

Свидетели рассказывали, как сорока- и пятидесятилетние мужчины по очереди насиловали семидесятилетних старух и молодых девушек.

Пьяные солдаты безжалостно грабили всех и убивали, если жители отказывались отдавать им деньги.

Они отрывали детей от материнской груди и грозили выбросить их из окна, если женщина не отдаст им ценности".

Зауважу навмисно, що Гучков - палкий шанувальник росіянської армії.

Вигадувати подібні деталі він би не став. Дивно, що він їх взагалі оприлюднив.

Пізніше кореспондент при 8-й армії надіслав свій репортаж для петроградської газети.

"Солдаты нашли вино и предались пьяной оргии.

Офицеры изо всех сил пытались восстановить порядок; при этом многие были убиты собственными солдатами.

Отступающие немцы подвергли город бомбардировке, но грохот разрывов тонул в криках женщин, которых насиловали солдаты.

Иногда жертвам отрезали руки или грудь.

Не жалели даже старух и восьмилетних девочек".

"Некоторые из несчастных жителей сложили свои последние сбережения в небольшие сумки, которые прятали на телах собственных детей.

Но это не помогало.

Солдаты заставляли маленьких девочек раздеваться догола, опустошали кошельки и сумки, а потом по очереди прямо на улице насиловали детей, буквально разрезая их после этого на куски".

Генерал-майор Пьотр Врангєль, на той момент - командувач кінної дивізії, місто Станислав:

Його теж важко запідозріти у перебільшеннях.

"Среди ночи я был разбужен страшными криками.

Через окно было видно небо, объятое заревом пожара.

С улицы неслись крики, слышался какой-то треск и шум, звон стекол, изредка раздавались выстрелы.

Наскоро одевшись, я вышел в коридор.

Навстречу мне шел мой офицер-ординарец.

"Ваше превосходительство, в городе погром, отступающие войска разбивают магазины", — доложил он.

Я спустился в вестибюль гостиницы.

Прислонившись к стене, стоял бледный как смерть старик, кровь текла по длинной седой бороде.

Рядом с ним растерзанная и простоволосая молодая женщина громко всхлипывала, ломая руки.

Увидев меня, она бросилась ко мне и, говоря что-то непонятное, стала ловить мои руки и целовать.

Я подозвал швейцара и спросил, в чем дело; оказалось, что старик еврей, владелец часового магазина, а женщина — его дочь.

Солдаты магазин разграбили, и владелец его, жестоко избитый, едва мог спастись.

Город горел в нескольких местах, толпа солдат, разбив железные шторы, громила магазины.

Из окон домов неслись вопли, слышался плач.

На тротуаре валялись разбитые ящики, изломанные картонки, куски материй, ленты и кружева вперемешку с битой посудой, пустыми бутылками из-под коньяка".