Зіткнувшись з війною у Харкові, хореографиня з сім'єю була змушена покинути дім Одне із занять провела балетмейстер Великого академічного Слобожанського ансамблю пісні і танцю, завідувачка кафедри народної хореографії Харківської державної академії культури Карина Островська, інформують "Вікна".
Зіткнувшись з війною у рідному місті, хореографиня з сім'єю була змушенка покинути дім. Зізнається, тоді виїхати було відносно легко, зараз — набагато важче з кожним днем. Вирішила поїхати на захід України, де їй допомогла і прихистила викладачка хореографічних дисциплін Фахового коледжу, керівниця ансамблю танцю «Мереживо» Ольга Квецко, з якою підтримують теплі та дружні стосунки, адже разом відвідали чимало професійних конкурсів та семінарів.
Карина Островська 26 років викладає українські народні танці. Каже, що у танцях Слобожанщини набагато менше збереглося фольклорних зразків, характерних для цього регіону порівняно із Закарпаттям та Прикарпаттям. Тому хореографія заходу України більш колоритна, аніж на Харківщині, де кожен елемент доводиться збирати по крихтах.
Одним із учасників майстер-класу був криворіжець Руслан, який із чотирьох років займається танцями. Хлопець встиг спробувати себе у різних стилях: народні танці, грузинські, естрадно-спортивні, а ще займався у цирковій студії. Зараз юнак — студент першого курсу Київської муніципальної академії імені Сержа Лимаря. У перші дні війни хлопець із батьками покинув столицю і неочікувано для себе опинився у Калуші.
«У Калуш приїхали зовсім випадково. Спершу був дзвінок був сестри, нам сказали збирати речі. Поїхали на Закарпаття, блукали там чотири дні машиною. Потім завдяки моєму знайомому знайшли прихисток у Калуші. Тут мене знайшов калуський хореограф Олександр Заставний і от я опинився на цьому майстер-класі», — розповідає хлопець.
Як хореографи, так і учні тут не тільки отримують знання, але і просто спілкуються, відволікаючись від негативних емоцій.
«Приємно, що місцеві хореографи збирають хореографів з усієї України. Це важливо не лише з точки зору професійної майстерності, але і психологічного розвантаження і віри в перемогу. Ми потім передаватимемо досвід своїм учням, своїм колективам, а вони — будуть передавати своїм учням. Зараз це дуже важливо», — вважає балетмейстер поліського академічного театру ансамблю «Льонок» імені Івана Сльоти Світлана Карпенко з Житомира, яка також нещодавно провела у Калуші майстер-клас.
Провідний методист з хореографії навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття, випускник Калуського коледжу культури і мистецтв Олександр Заставний зауважує, що зараз у Калуші є можливість познайомитися з людьми, які володіють хореографічною лексикою певного регіону. А це — можливість навчатися і пізнавати нове. На його думку, танець — це життя, хороший настрій і психологічне підтримка. А ще — це генетичний код української нації і культури.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор
