Сім'я прожила перших вісім днів війни у підвалі Сім’я складається з чотирьох осіб: Сергій (батько, який отримав серйозну травму, а тому не може воювати), Леся (мама), Станіслав (старший син, 9 років) та наймолодша донька Анна-Марія (5 років).
За словами батька, в перші дні війни буквально над їхньою хатою пролетіло два ворожі літаки, які скинули ракети в напрямку мирного кварталу, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Департаменту інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
«Ми зі Станіславом якраз складали речі до машини, коли все це сталося… За кілька секунд пролунав вибух… Це було дуже страшно», — пригадує Сергій.
«Перші вісім днів війни ми жили в підвалі й бачили російських солдатів, які рухалися колоною біля нашого дому», — розповідає Станіслав.
«Ми не знали, куди саме їдемо, просто вибігли з хати в чому були… Так ми опинилися тут», — розповідає мама Леся.
Сім’ю радо зустріли в Івано-Франківську та поселили в Католицькому ліцеї св. Василія Великого. Тут їм надали теплий одяг, взуття, засоби гігієни, дах над головою, а головне — почуття безпеки.
«У вас тут дуже смачно годують. Взагалі всі люди, які нам допомагають, роблять це з великою любов’ю», — каже Леся.
Чи не найбільший страх цієї сім’ї — чи буде їм куди повертатися, адже біля їхнього будинку проходили важкі бої. Однак, сім’я переконана, що все — в Божих руках.
«Ми віруючі люди, отож довіряємо Богові. Якщо Господь захотів, щоби ми жили, щоби ми вибралися з того пекла, напевно Він і надалі піклуватиметься про нас», — каже Сергій.
Сьогодні старший син відвідує онлайн-уроки в одній з місцевих шкіл, а його 5-річна сестра Анна-Марія полюбляє різні заходи, які волонтери влаштовують для вимушених переселенців у Католицькому ліцеї св. Василія Великого.
«Перше, що зроблю після війни, — каже Станіслав, — піду з батьками у похід. Хочу відвідати Карпати, заночувати у наметі. І дуже не хочу, щоби над нами ще колись літали військові літаки».
