Наталі Єжова радить не перебувати довший час на одинці, Війна впливає на кожного українця. Здається що вона ніколи не закінчиться, і немає сенсу жити. Не хочеться нічого робити, а, тим паче, щось планувати. Як вийти з цього стану й повернути себе до життя, Новий канал дізнався у психологині та ведучої реаліті «Екси» Наталі Єжової, інформують "Вікна".
— Безсилля виникає, коли в нас депресія, — пояснює Наталія Єжова. — Здається, що не хочеться жити, немає енергії. Наразі головна мета всіх українців — вижити, жити і передати ДНК нації далі. Це дуже важливо й цінно. Потрібно відповідально ставитися до свого здоров’я. Важливо піклуватися про себе. Адже ми зберігаємо не лише себе, а й всю Україну, коли залишаємося живими. Саме тому варто виходити зі стану апатії, хоча в нинішніх умовах може бути важко. Тож будемо робити це маленькими кроками, і усі разом впораємося.
Перший крок — не вимагати від себе чогось грандіозного
Не ставте перед собою такі цілі, які були до війни. Зараз це важко робити і фізично, і емоційно. Бо якщо не зможете їх досягнути, знову відчуєте безсилля. Ви потрапите в замкнене коло. Безсилля наростатиме, і знову настане апатія. Тому треба ставити мікроцілі й радіти їх виконанню. Почати можна з маленького. Наприклад, поставити за мету зробити сьогодні 20 присідань. Зробили, похвалили себе. Навіть якщо ви просто застелили ліжко, почистили зуби, розчесалися, вдягли чистий одяг — хваліть себе, адже маленькими кроками ви повертаєтеся до життя.
Другий крок — поверніть собі контроль над життям
Але візьміть щось одне, що ви зможете контролювати. Наприклад, я поливаю вазон щодня, я годую кота, я контролюю вивчення уроків своєю дитиною, я варю їсти. Щось таке варто для себе відзначити, адже ми можемо контролювати деякі речі, але навіть не усвідомлюємо, що робимо це. А треба дати собі зрозуміти, що від вас теж щось залежить.
Третій крок — не будувати плани надовго
Плануйте день, максимум тиждень. На жаль, намічати довге майбутнє ми не можемо, але маємо розписувати денний план. Таким чином повертаємо собі бажання прожити цей день. Але не забігайте наперед. Намагайтеся жити одним днем і планувати його. Зараз це як ніколи актуально.
Четвертий крок — дякуйте
Щодня дякуйте за прожитий день. Я не знаю, коли закінчиться війна, але сьогодні я тут, я є і я жива. Фокус на сьогодення. Я забираю свої думки з минулого, з майбутнього і повертаю в сьогодення. Нам усім важливо бути тут і зараз, зберігати життя й нагадувати собі, що ми живі. Проживаючи кожен день на максимум, ми оживаємо й передаємо бажання жити оточуючим.
П’ятий крок — не залишайтеся надовго на самоті
За можливості зустрічайтеся та спілкуйтеся з іншими людьми. Збирайтеся по троє, четверо, п’ятеро, розмовляйте й діліться своїми думками. Буде своєрідна групова терапія, яку ми проходимо всі, адже горе в нас зараз одне на всіх. І кожен по-своєму його проживає. Хтось щось чи когось втратив, хтось не може зібратися купи, хтось допомагає іншим — ми по-різному переживаємо війну, але є і спільні думки. Така терапевтична розмова, коли ви говорите про свої емоції і знаєте про чужі, допоможе пережити їх. Коли ви чуєте про плани інших, можете будувати свої. Ми маємо збиратися у групи, щоб допомагати одне одному вижити.
Виконуючи ці п’ять пунктів, ви зможете зберегти в собі той вогонь життя, який зараз нам дуже потрібний. Так, крок за кроком, день за днем точно прийдемо до перемоги.
