Наталія 21 рік пропрацювала у садочку ''Ягідка'' вихователем Спочатку о. Федір Мороз підказав ідею з енергетичними батончиками на меду. Згодом Наталія спробувала зробити свої — на шоколаді. Як передають дівчата-волонтерки, хлопці охрестили їх «батончиками Перемоги».
«У перший тиждень я зробила приблизно 100 таких смаколиків плюс печиво. Маю «постійних клієнтів» на свої солодощі на фронті, тому у тилу уже не виконую замовлення і поки що не планую. Я тепер — «солодкий воїн», і роблю тут те, що найкраще вмію», — зізнається майстриня.
Щотижня жінка відправляє дві партії смаколиків — на Схід та для вибухотехніків Гостомеля і дітей.
«Спочатку неможливо було дістати бельгійській шоколад, то знайома віддала безплатно 10 кілограмів своїх запасів. Тепер мені допомагає 15 друзів, які постійно підтримують продуктами. Я щиро їм вдячна, бо інакше не мала б можливості так довго бути корисною», — каже Наталія Романович-Дзяма.
Зранку калушанка допомагає внукові з навчанням, а далі — по 12 годин присвячує своїм виробам. У комендантський час навіть з ліхтариком над ними працює, адже потрібно не просто напекти, але і прикрасити.
«Коли у Київ привозять передачі, то, як розповідають волонтерки, бійці на блокпостах зразу питають про солодощі. І ці «привіти» від наших захисників все більше надихають. Мені хоча б ще додаткових 12 годин в добу і я б могла наростити темпи свого «виробництва», — жартує майстриня.
На Пасху Наталія приготувала для хлопців 125 енергетичних батончиків у вигляді писанок, два ящики медового печива. Спекла два пляцки: «Спартак» та з чорносливом. А для дітей підготувала 30 штук пряників-розмальовок.
Також онуки калушанки передали паперові розмальовки та олівці. Сусіди знесли печиво, паски та 13 маленьких дитячих кошиків. Ось так спільними зусиллями калушани «б'ють» ворога.
«Щодо мене, то прагну душевного спокою і щоб хлопці повернулися живими додому, адже кожну втрату, особливо місцевих захисників — сприймаю, як особисту. Щодня молюся за нашу перемогу. А своїм новим друзям із фронту пообіцяла зустріч із солодкими столами: фірмовими цукерками, пляцками. І скільки б їх не прийшло — усіх пригощу, адже біля мого будинку великий майданчик — всі помістимося», — з посмішкою на обличчі каже співрозмовниця.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
