Ми в тилу воюємо всією сім'єю. Удома одну кімнату відвели під склад, каже волонтерка Олена Олена Лазаришин кілька років поспіль разом зі своєю подругою та кумою Тетяною Мельник опікується дитячим будинком «Рідна оселя» у Тлумачі. Двічі на рік стараються відвідати тамтешніх вихованців та привезти їм смаколики. Тепер у них додалося безупинної роботи на невизначений термін.
«Моя допомога у цей воєнний час почалася зі спілкування з двоюрідною сестрою, яка проживає у Києві. Тоді вона розповідала, як у них закінчуються продукти, і про хлопців, які воюють на сухпайках. Сама Наталя уже забезпечувала їжею три блокпости та по можливості підтримувала пенсіонерів. Після розмови я зрозуміла, що повинна також долучитися. Через соціальні мережі та знайомих почала збирати передачу. Щотижня ми стараємося заповнювати два купе у вагоні місцевими смаколиками. Маємо вже постійних господинь, які приносять: печене, варене, смажене. Також, якщо чогось не вистачає, докуповуємо», — розповідає Олена.
Крім продуктів, передавали памперси, інвалідні візки, гроші на військову амуніцію. Наприклад, для брата знайомого, котрий воює у Харкові, придбали у Польщі тепловізор. Коли почалась війна, жінка була на останньому місяці вагітності. Саме заради майбутньої дитини стримувала страх та паніку, які спрямовувала на волонтерство.
«Ми в тилу «воюємо» всією сім'єю. Удома одну кімнату відвели під склад. Багато речей люди приносять у магазин. Чоловік-водій привозить, відвозить, забирає. Син-школяр разом із друзями також завжди напохваті. Свекруха, попри викладання у школі, вдома — ліпить вареники на передову та для мирних жителів. А я, крім виховання двох принцес, стараюся координувати увесь процес», — розповіла волонтерка.
За словами Олени, після перемоги разом із подругами планують поїхати на Київщину та підтримати тамтешніх людей.
«На Вербну неділю, крім харчів, ми передали для людей із Гостомеля та Озерного мішок шутки, щоб їм хоч трохи підняти настрій. На Великдень придумали зібрати кошики, паски, рушнички. Здається, нічого особливого, а для тих, хто був так близько до смерті, — це неабияка підтримка та розрада. Є багато людей, які зараз ведуть той самий спосіб життя — ніби нічого не сталось. Якщо ми всі будемо свідомі та робитимемо щось корисне, то не соромно буде дітям в очі дивитися. Для мене теперішнє заняття, як самозахист: я менше думаю про погане, а більше — як допомогти людям у потребі. Недавно у соцмережі мені написала незнайома жінка, коли відправляємо передачу, бо їхнє село наробило шинок, ковбас, пасок, а також підготувало яйця і не знає, коли їх краще зварити. Ця інформація зробила мій день. Люди тобі довіряють і таким ланцюжком можна зробити багато корисного для інших. За цей час так багато у житті з'явилося дружніх, свідомих та чуйних людей. Правда, сумно, що за таких обставин», — зазначає Олена Лазаришин.
Усього з Калущини для жителів Гостомеля, Бучі та Озерного було зібрано 450 пасок і 80 великодніх кошиків.
Крім цього, окрему передачу цього тижня відправили для бійців на Харківщину: сигарети, тушкованку, паски, енергетичні батончики.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
