За 2,5 години ярмаркування продали практично все. Разом вдалося виторгувати 67440 гривень та десять злотих Місцеві працівники культури прийшли на благодійний ярмарок кожен зі своїм, розповідає директорка Народного дому Богдана Олексюк. Бібліотека — принесла рамки для фотографій оформлені квітами, школа мистецтв — кекси, прикраси для волосся. Народний дім створив із повітряних кульок синьо-жовту фотозону та пропонував брелки, прикраси, пряники, випічку.
Галина Андрейко на ярмарок прийшла зі своїми фірмовими горішками з згущеним молоком. А також разом із дочкою спекли кекси із різнокольоровим кремом, серед них і патріотичні відтінки.
— Щодо горішків, то їхній успіх у секретному складнику, який робить тісто м'яким, а самі горішки тануть у роті. До нинішньої згущонки додали ще мелені горішки. Запропонували і живі квіткові композиції. Допомагати вирішила не тільки через те, що мій син на війні, але й із вдячності кожному солдатові, який зараз ризикує своїм життя, щоб ми спокійно спали, їли, ярмаркували.
За словами педагогині-організаторки місцевого ліцею Ірини Ткачук, педагоги і батьки запропонували на ярмарок пляцки, патріотичне безе, пахлаву та трубочки, славнозвісні батончики «Байрактарчики», креативні бутерброди.
— Наші кухарі напекли солодких та м'ясних булочок, насмажили відбивних та биточків. Нещодавно на майстер-класі вчителі виготовили 52 синьо-жовті браслетики. Тож у покупців є вибір, — каже учасниця ярмарку.
Крім виготовлення батончиків, збирання продуктів та речей для внутрішньо переміщених осіб, основна місія освітян зараз — виховання дітей на патріотизмі.
— Нещодавно діти малювали свої мрії та описували у відео дії після перемоги. Також 11-ма мовами перші в області зробили звернення щодо закриття неба над Україною. А на ярмарок ми придумали разом із керівницею танцювального колективу «Лілея» Тетяною Багринівською флешмоб під назвою «Разом до перемоги» під українську стрілецьку пісню «Ой у лузі червона калина». Ідею я запозичила у наших емігрантів з Лос-Анджелеса, а вона — танцювально її оформила. Народний дім також допоміг з учасниками, та й сама його керівниця Богдана Олексюк танцювала. П'ятдесят флешмобівців віком від п’яти і до 50 років взяли у ньому участь. Серед них — 5 вчителів, 9 батьків. Ми мріємо найближчим часом передати цей номер естафетою Калущиною.
Олеся Завадецька випічкою займається давно, адже її троє хлопців люблять солоденьке. Для ярмарку разом із подругами Світланою Баран, Іванною Мазурик, Галиною Саган та Іванною Молдаван закупили горішки, вершки, білий, молочний та чорний шоколад, вишні, полуницю. Пекли бісквіти, капкейки, тістечка шу, зефіри, чизкейк з малиною, желе.
— Ціни в нас від 10 гривень. Коли радились щодо меню, обрали те, що можна порційно викласти на тарталетки та в чому маємо «смакову практику». Наприклад, для любителів шоколаду — тістечко «Чорний ліс». Торт «Мокко» — для любителів кави. Тістечко «Снікерс» не потребує реклами.
Яскравими американськими пончиками — донатами — та солоно-солодкими еклерами частувала покупців Сузанна Раковці. А її мама продавала свої фірмові пиріжки з картоплею, які готувала разом із подругою Лесею. Ці смаколики вже встигли скуштувати і військові.
— Мій чоловік був у сільській теробороні, а зараз ходить на роботу, щоб утримувати сім'ю та частково підтримувати армію. Тато з перших днів пішов у калуську тероборону — не так давно вже воює на Сході. Двоюрідний брат із Креховичів, племінник — на передовій. Тітка-медик з Дніпропетровщини рятує життя солдатам. Ну, а ми з мамою стараємося допомогти у тилу, — ділиться Сузанна.
Голинянка через страх за дітей виїхала із синами до Польщі, проте у квітні повернулася.
— Я не перестала боятись за них, але хотіла обняти тата, який їхав воювати. Почути таке дороге для мене «доця». Зараз я не перестаю молитися за перемогу, за повернення усіх хлопців-дівчат, чиїхось рідних, наших спільних героїв. Дуже горджуся своїми односельцями, які воюють кожен, як може. Надалі хочу відновити своє заняття тортиками та десертами, щоб половину заробітку віддавати на армію. Я мрію, щоб моя родина була у повному складі та щаслива, як це було донедавна. Хочу, щоб росія відчула впродовж багатьох років муки за кожну нашу дитину, жінку, солдата, скалічені долі. Я вірю, що на них чекає відплата.
Наталія Дубровна-Качак виготовила на ярмарок 15 різнокольорових ангеликів із ниток. На виготовлення одного знадобилося приблизно до 45 хвилин. А ще — виготовила дитячу вервичку із фетру та бусинок, дівчачі заколки, напекла патріотичних пряників.
— З дитинства креативлю. Тато навчив мене вишивати, в'язати, робити вироби з дерева, малювати. Останнім часом ідеї запозичую і з інтернету. Мама також вишивала, шила, малювала. Два роки назад на церковний ярмарок готувала новорічних ангеликів. А нещодавно на калуському — була із налисниками, які пекли з дівчатами.
Ще у 2014-му голинянка шила спідню білизну та балаклави на фронт. Тож, і цього разу знову спробувала.
— Я не маю звички бажати зла чи смерті комусь, щоб воно не повернулося мені, моїм дітям. Але ненависть, яку зараз відчуваю, стримати важко. Я вірю, що Бог справедливий і заподіяне нам росією — не минеться їм безслідно. Плачу за чужими дітьми, а російські матері — не плачуть за своїми. Між нами велика різниця. Ми молимося Богу, а вони — путіну…
За словами старшого брата місцевого храму Івана Мазурика, у їхній палатці зібрали багато різноманітних смаколиків.
— Тільки 150 патріотичних пряників, з національними гаслами, 100 магнітів, оздоблених кавовими зернами, та дерев'яних підсвідчників. Ці речі зробили впродовж двох днів всі охочі на майстер-класах у храмі. Маємо гарячі напої: кава, чай, капучіно, піцу на дровах. А ще — батончики, випічку, шоколадні зайчики, солодку вату, льодяники, повітряні кульки.
За 2,5 години ярмаркування продали практично все. Разом вдалося виторгувати 67440 гривень та десять злотих. За вторговані гроші голиняни хочуть придбати вантажно-пасажирський автомобіль для калуських тероборонівців, які захищають Україну на передовій.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
