Збірник має назву "Катехизм християнського воїна" Кореспондент АрміяInform Олександр Тереверко зустрівся з одним з авторів цього збірника, заступником керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ військовим капеланом Андрієм Зелінським.
Завдання катехизму — сформувати людину, яка б відповідала християнським чеснотам
По-перше, поясню, що таке катехизм, — зазначив на початку розмови отець Андрій. — Це короткий виклад основних засад віровчення. Християнські церкви мають власні катехизми, де у світлі Євангелія і Церковного Передання пояснюються ті чи інші аспекти людського життя.
Події війни, зокрема надзвичайно кривава агресія російського окупанта, довели, що нам дуже важливо бути іншими та продемонструвати, що ми інші. І це, до речі, завдання й військового капелана. За радянською калькою капелан вбачався таким собі пропагандистом, який просував державну ідеологію. Такий формат лишився і в росії. У світі капелани займаються становленням особистості воїна, його моральним гартом, його духом. І все це разом називається — людяність.
І нам, капеланам, важливо на війні зберегти у воїні людину. Коли говоримо про перемогу, про майбутнє — це до снаги лише людині, яка озброєна певними чеснотами, переконаннями, любов’ю до Батьківщини. І ось завдання катехизму — сформувати людину, яка б відповідала християнським чеснотам. Дуже часто наші воїни звертаються до священника із запитаннями, як діяти в тій чи іншій ситуації, що можна, а що ні.
Є багато людей, для яких принципи християнської моралі залишаються засадничими орієнтирами. І ми, капелани, не можемо про це не подбати. Одне — це говорити загальними абстрактними термінами про те, куди і як ми рухаємось. І зовсім інше — подбати капелану про розуміння бійцем поняття справедливого захисту, поняття факту вбивства на війні. Всі ці речі мають свою християнську інтерпретацію.
Тобто збірник містить роз’яснення всіх цих понять?
Саме так. У це невеличке видання кишенькового формату входять тексти з офіційних катехизмів, тобто це офіційне вчення Церкви. Наш збірничок розпочинається з молитви воїна, а завершується молитвою за перемогу.
Серед понять, які ми пропонуємо для розуміння як солдатові, так і генералові, на першому місті — людина. Ми даємо стисло відповідь на запитання: хто така людина у світлі християнського вчення. Людина розумна і цим подібна до Бога, створена вільною і є володарем своїх учинків. Коли ми так стверджуємо, це накладає на нас відповідальність за те, що ми робимо під час військової служби.
У контексті цього у мене особисто часто виникає запитання: як людина в ХХІ столітті здатна на неймовірну жорстокість? Тут я маю на увазі всім відомі злочини окупанта в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Маріуполі та інших містах. Жорстокість нічим не виправдана й не обґрунтована. Для мене, як для людини, це важко збагнути й усвідомити. Але у мене, як політолога, є своя інтерпретація: це наслідки 30-літнього авторитарного суспільства, де про свободу та гідність не згадується й не співається в піснях, не декламується у віршах. В авторитарному суспільстві основним критерієм успіху або просування сходами кар’єри залишається бути вірним владі та виконати її наказ у будь-який спосіб. Про відчуття свободи й відповідальності там мова взагалі не йде.
Ми інші. І нам же потрібно завжди пам’ятати, що людина існує, тому що Бог її створив з Любові і через Любов постійно оберігає її.
Для нас є дуже важливим завдання, аби людина після військової служби, а в нинішній ситуації — після війни, почувалася сильнішою, стійкішою, незламною для того, щоб будувати майбутнє, творити державу.
Отче, схарактеризуйте ще кілька основних понять, яким дається роз’яснення в збірнику.
Ми у цій війні прагнемо перемоги. Але перемога це не лише відкинутий ворог на свою територію. Перемога — це в рамках власних кордонів створити державу, яка захищатиме свободу й гідність кожного громадянина. Тому до катехизму ми занесли твердження, що кожен народ прагне забезпечити свою ідентичність через створення держави. А як політична спільнота держава існує задля спільного добра тоді, коли через відповідну діяльність поглиблює, конкретизує та охороняє моральні цінності народу. Дуже важливо військовослужбовцю розуміти, що він захищає спільне добро, людей різних національностей, які населяють Україну.
Коротко говориться у збірничку й про обов’язок громадян — співпрацювати разом із владою для добра суспільства в дусі правди, справедливості, солідарності та свободи. Це така духовна мобілізація: якщо я громадянин цієї країни, я зобов’язаний долучитися до захисту цього спільного добра. Приділено увагу й такому надважливому поняттю, яким є патріотизм — ознака воїна-християнина.
Окремо виділено положення про військовослужбовців — тих, хто присвячує себе служінню Батьківщині і є слугами безпеки і свободи народів. Ми вже згадували з вами про жорстокість окупанта — вбивство дітей, ґвалтування жінок, знущання з літніх людей. Так ось у нашому збірничку ми наголошуємо, що свідомі дії, які суперечать правам людини та їхнім загальним принципам, а також накази, які примушують виконувати ці дії, є злочинами. Церква наголошує, що сліпий послух не є достатнім для оправдання тих, які виконують наказ. Існує обов’язок протистояти наказам про геноцид.
Це дуже важливо для нас у світлі міжнародного гуманітарного права. Це засади церковного вчення, які згодом стали міжнародними. Ми демонструємо представникам міжнародних організацій, які приїжджають до нас: дивіться, чого ми навчаємо наших воїнів. Пошукайте про це в російських настановах і ви не знайдете.
Хто захищає своє життя, не є винним у вбивстві
Таким чином Церква бере участь у вихованні нового покоління військовослужбовців.
І не тільки. Тут простежується й нова якість взагалі громадянського суспільства. Таким чином ми входимо, інтегруємось у цивілізований світ. Церква вчить, що законним є вимагати поваги до свого власного права на життя. Важливо: хто захищає своє життя, не є винним у вбивстві, навіть якщо він змушений завдати своєму противнику смертельний удар. Поясню. У світлі християнського вчення, Бог дав мені життя, це Його воля. Тобто, захищаючи своє життя, захищаю Його волю, і захищаючи чуже життя, теж захищаю Божу волю. Я живу — я маю право на життя. Якщо ж для самозахисту хтось вдається до більшого насильства, ніж необхідно, його дії протизаконні.
Відсутність людяності у росіян їх і погубить. Не можна сформувати людське суспільство на нелюдських принципах. Людини, в повному розумінні цього слова, в росії не існує. Є лише територія, на якій живе населення.
До збірника, який поступово надійде до всіх військових частин, увійшло роз’яснення також таких понять, як гріх, законний захист, війна, мир, смерть, ворог, самогубство тощо.
Збірник має назву «Катехизм християнського воїна», тому що тут викладені аспекти, які важливі для християн — чи то православної церкви, чи то католицької, чи протестантських деномінацій.
У нашому виданні військовослужбовець знайде й дві головні заповіді любові, десять Божих заповідей, головні добрі діла, сім діл милосердя для тіла, сім діл милосердя для душі, перелік євангельських блаженств, поради на час бойових дій тощо.
Отче, скажіть, чи може користуватись цим збірником, наприклад, воїн-мусульманин?
Якщо мусульманин з’ясує для себе, що викладені у збірнику поняття, які відповідають загальнолюдським цінностям та нормам міжнародного гуманітарного права, не суперечить його духовним традиціям і поглядам, ми лише потішимось.
