Уперше звук вибуху почула, збираючись на роботу. Згодом обстріли у місті почастішали. Спочатку з чоловіком ховалися у коридорі, у ванні. А потім довелося ночувати з речами у бомбосховищі. Коли третій раз ракета влучила у місто, чоловік Євген прийняв рішення терміново виїжджати. Жили в Умані, Івано-Франківську і, врешті, опинилися у Калуші, де у пологовому будинку Катерина Українцева народила сина, інформують "Вікна".
Звістку про те, що Україні почалася війна, Катерина отримала від чоловіка. Згодом інформацію підтвердили телефоном друзі та знайомі: у їхніх містах пролунали вибухи. На той момент товариш чоловіка з Харкова вже попросився приїхати, адже у місті розпочалися активні бойові дії. Друзі з Івано-Франківська розповіли про ракетну атаку на аеропорт, а колега по роботі Катерини з Кривого Рогу повідомила про вибухи у місцевій військовій частині.
Невдовзі війна прийшла і до Зеленодольська.
Сім'я як і більшість ховалися у ванній кімнаті та коридорі. Коли військові дії стали інтенсивніші спускалися у бомбосховище. Проте на 9-му місяці вагітності Катерині стало важко щоразу сходити з п’ятого поверху. Тому жінка ночувала у чоловіка на роботі, де було облаштоване бомбосховище. Одного дня Катерина, повертаючись з чоловіком додому, потрапили під обстріл.
"Кінець робочого дня. Ми повертаємося додому, поставили свою машину і раптом як щось бахне… Я пам'ятаю, попри паркан йшли. За руку чоловіка вхопилася... Ми тоді в магазин за хлібом йшли. Женя каже: Що робимо? Додому чи в магазин йдемо? А я не знала. Треба було якось додому дійти", — пригадує жителька Зеленодольська.
Вихідні сім'я провела у бомбосховищі. Катерина взяла з собою подушку, постіль, рюкзак, який ще приготувала 24 лютого з надією, що все-таки він не знадобиться. Але з кожним днем ситуація була все напруженішою. І коли втретє у Зеленодольськ влучила ракета, родина прийняла рішення евакуюватися.
"У мене сумка була зібрана. О пів на п'яту ранку влучили у місто. Ми були у бомбосховищі. Вийшли, дочекалися кінця сирени. Я швидко зібрала речі. Дві сумки взяла з собою, постіль взяла. Ми купили надувне ліжечко і я сказала, що його потрібно брати, бо невідомо, де нам доведеться ночувати і де знайдемо прихисток", — пригадує Катерина.
Спочатку поїхали в Умань до одногрупника чоловіка, потім — до друзів в Івано-Франківськ, де і затрималися.
"Нас було шестеро дорослих, одна дитина та наш кіт Лео. І це в однокімнатній квартирі. У Івано-Франківську нас врятувало наше надувне ліжко, на якому спали. Потім у місті знайшли квартиру, де трохи пожили. Проте згодом нам господар сказав, що його сім'я повертається з-з акордону і потрібно шукати житло", — пригадує молода мама.
Обставини закинули до Калуша, де сім'я знайшла квартиру. Відтак настав час народжувати. Катерина Українцева щиро вдячна персоналу Калуського пологового будинку за увагу та розуміння. Окрему подяку висловлює лікуючому лікарю Миколі Тимківу.
Сім'я планує залишатися у західній Україні і тут облаштовувати життя. Головне, щоб чоловік знайшов роботу. Західна Україна дуже до вподоби Катерині Українцевій. Каже, що цей мальовничий край припав їй до душі і раніше, коли подорожувала по Волині.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор
