Волонтер запевняє, що вміти водити авто під час війни є дуже важливо. "У перший тиждень війни я пробував себе знайти у Львові. Ходив у волонтерські штаби, приносив речі для гуманітарної допомоги, хотів вступити у тероборону — мене не взяли. Дізнався, що шукають супроводжуючого для перевезення рацій, тепловізорів і медикаментів для військових у Харків. Я поїхав. І залишився у харківському волонтерському центрі Idea Soft”, — розповідає 23-річний Влад Німак.
За його словами, робота у волонтерському центрі добре налаштована. Людина телефонує, дає запит і залишає номер та адресу. Волонтери створюють заявку, збирають пакунок, і водії розвозять це по районах міста: від найгарячіших Горизонту та Північної Салтівки до центру, залізничного вокзалу. Зазвичай працюють у межах Харкова, але інколи передають допомогу на область і Донбас.
Є попит на ліки для серця, щитовидки, заспокійливе, інформують "Вікна" з посиланням на Facebook-сторінку "Герої свободи".
“Щодня список оновлюється. Щось привозять, щось закінчується, і ми всіма силами шукаємо — бо від цього залежить життя людини.
Волонтерська робота відповідальна. Зі Львова до Харкова їхав вантаж, що коштував близько 1 мільйона гривень. А на новому блокпосту у мене його ледь не відібрали. Іншим разом фура з закупкою на 6 тисяч доларів зникла, не виходили на зв’язок. І ти маєш це розрулити. Тому, здається, я подорослішав", — зізнається Влад Німак.
У діяльності волонтерів надважливу роль відіграють соціальні мережі.
"Завдяки публікаціям збираємо великі суми. Хтось перекидає 100 гривень, хтось 5 тисяч, а хтось і 30. Ми звітуємо про використані кошти. Якось прийшло повідомлення від незнайомої дівчини: "Влад, я знаю, що ти перевірений волонтер", і скинула 500 доларів. Через кілька днів майже таку ж суму надіслав її друг.
Мій друг, харків’янин Сергій Німкович, зібрав кошти серед своїх колег із ІТ-компанії. Вони зробити два збори, вийшло 80 тисяч гривень на закупівлю ліків. Це багатьом врятувало життя".
Харків — одне з улюблених міст Владислава:
"Я жив у Харкові, коли навчався в Українській академії лідерства. І це, напевно, був один із найкращих років. Любов до цього міста стала мотивацією щось робити саме тут. Коли побачив, як Харків бомблять, людей вбивають, відчув, що це для мене близьке, і я хочу боротися з окупантами".
Владислав поєднує волонтерство з навчанням в університеті та щоденними онлайн-уроками гри на гітарі. Його творчий псевдонім Whatislove Nimak. Музичний стиль — експериментальний любовний поп-рок.
"На першому курсі моє ім’я у звучанні одного викладача було схоже на What is love — "Що таке любов?". Ми з хлопцями сміялись, починали співати цю відому пісню Хаддавея. І я подумав — ідеально так назвати свій проєкт. 27 лютого мав бути сольний концерт у Львові на великому майданчику. Продали багато квитків, вклали гроші у репетиції, бензин, оренду. Але почалась війна. І ти розумієш, що крім катастрофи світового масштабу, ще й не буде концерту, до якого так готувався. Зараз проєкт на паузі. Не можу ні створювати щось нове, ні виконувати чи слухати власні пісні. Треба робити все, щоб ми перемогли".
Якби Німак міг повернутися на рік назад, то пішов би в автошколу.
"Права і вміння водити машину під час війни — це важливо. Бракувало знань з першої медичної допомоги та вміння розумітись на ліках. В мене було певне уявлення — проходив курси, але цього недостатньо".
За кілька тижнів до війни Влад відвідав 4 обласні центри, в яких до цього не був: Черкаси, Кропивницький, Миколаїв та Херсон.
"Закрив цей психологічний гештальт. Тепер побував в усіх обласних центрах, крім Донецька і Луганська. Після війни ми ще більше цінуватимемо свої землі та розвиватимемо внутрішній туризм. Ми стаємо нацією, яка має сильну армію. Зрозуміли, хто друг, а хто ворог, хто за які цінності виступає. І багато в чому ми вже перемогли: Росію зненавиділи і будуть ненавидіти ще багато років".