Лейтенант Денис Антіпов героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України Денис Антіпов загинув 11 травня, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України в ході оборонного бою підрозділів бригади з противником поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області внаслідок ворожого обстрілу танками та артилерією противника, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Громадського сектору Євромайдану.
У церемонії прощання взяли участь понад 200 осіб, серед яких учасники російсько-української війни, військовослужбовці сил територіальної оборони ЗСУ, студенти та викладачі КНУ імені Тараса Шевченка, представники громадських об’єднань, українське духовенство. За участі Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка був виконаний сучасний український військовий поховальний ритуал.
Під час прослідування автомобільного кортежу повз місто Тлумач, села Озеряни та Хотимир сотні небайдужих вийшли на вулиці зустріти та вшанувати пам’ять захисника Незалежності Дениса Антіпова.
Наступного дня, 19 травня, у родинному селі Хотимир Івано-Франківської області відбулось публічне прощання. Більше 300 друзів, односельчан, громадських діячів, військовослужбовців долучилось до поховальної процесії, яка пройшла центральними дорогами села від родинного будинку. Поховали воїна Дениса на місцевому сільському цвинтарі.
Біографічна довідка
Антіпов Денис Геннадійович (псевдо “Бук”) народився 30 червня 1989 року у місті Івано-Франківську. Згодом родина переїхала з Івано-Франківська до Києва.
У 1996-2002 роках навчався у середній загальноосвітній школі №11 Києва. З 2002 по 2006 рік навчався у гімназії №136 яку закінчив із золотою медаллю. Зі шкільних років брав активну участь у громадсько-політичному житті України, громадських акціях на захист української мови та національної пам’яті.
Денис мав блискучі знання іноземних мов, тому у 2006 році вступив до КНУ імені Тараса Шевченка та почав навчання на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології. Двічі проходив мовне стажування у Південній Кореї – у 2008 році в Сеульському національному університеті та в 2011 році — у Корейському університеті іноземних мов.
У 2012 році отримав диплом за спеціальністю «Мова та література і переклад (корейська, англійська)» та здобув кваліфікацію магістра філології, викладача – дослідника корейської та англійської мов і зарубіжної літератури, перекладача корейської та англійської мов. Пройшов підготовку на військовій кафедрі. Працював над кандидатською дисертацією на тему «Лінгво-прагматичні особливості фахової мови електроніки на матеріалі корейської мови». Науковим керівником Дениса був Тарас Кияк. Денис працював асистентом на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології.
У 2012 році брав активну участь у мовному Майдані — протестах проти русифікації та надання російської мови статусу регіональної. У 2013-14 роках, з перших днів протестів, був учасником Революції Гідності. Він був одним із тих, хто у лютому 2014 р. влучно поцілив коктейлем Молотова у БМП на Майдані Незалежності. Денис з побратимами у лютому 2014 року знесли пам’ятник комуністичному радянському злочинцю Дмитру Мануїльському в урядовому кварталі Києва.
Денис завжди мав щиру усмішку, був чудовим, освіченим і дотепним співрозмовником. Денис був надзвичайно кмітливим, магічним чином умів притягувати та гуртувати довкола себе таким самих світлих людей як і він, усі поважали Дениса за здоровий патріотизм та відповідальність. Він мав дуже багато захоплень і завжди намагався відкривати для себе щось нове. Він дуже любив небо і все що пов'язане з авіацією. Він дуже любив музику та грав на різних інструментах. Він дуже любив історію України, зокрема визвольних змагань, і всіма методами все своє життя поширював правду про боротьбу Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії, Армії Української Народної Республіки та інших військових формувань. Не словом, а ділом — зокрема відвідував і підтримував ветеранів Української Повстанської Армії. Зокрема Денис Антіпов був засновником та адміністратором сторінки “Вагон-ресторан "Свідки П'ятого Універсалу"
З початком російсько-української війни, у 2014 році Денис пішов до військомату добровольцем стати до лав ЗСУ, хоча і мав бронь як аспірант КНУ. На той час у його спеціальності військового перекладача потреби не було і Денис зацікавився аеророзвідкою. Вже у лютому 2015 року він пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81-шої окремої аеромобільної бригади. З червня 2015 року і по квітень 2016 року перебував на передку на фронті, виконуючи бойові завдання в Донецькій та Луганській обл. Здійснював аеророзвідку дій та позицій ворога біля Донецького аеропорту, на Світлодарській дузі, під Попасною, в Авдіївській промзоні та інших місцях. У 2016 році з війни повернувся командиром взводу аеророзвідки свого батальйону. 24 серпня 2016 року брав участь в параді з нагоди 25‑ї річниці Незалежності України.
З 2016 року він розвивав власну ветеранську справу, зокрема оформлював історичні картини, запустив магазин з виготовлення різноманітної сувенірної продукції UA GIFTS. Створив платформу для того, щоб інші ветерани теж могли продавати свою продукцію на його сайті. Під час коронавірусу на волонтерських засадах запустив виробництво захисних щитків для всіх охочих за собівартістю.
З початком російського вторгнення 24 лютого 2022 року Денис, не вагаючись, став до лав 95-тої окремої десантно-штурмової бригади і відправився на фронт. 9 березня він отримав контузію та численні травми під час артилерійського обстрілу біля міста Ізюм на Харківщині. Як казав сам Денис, це був його другий день народження.
Навіть під час лікування для боротьби на інформаційному фронті Денис встиг запустити сайт, щоб показати світові справжнє обличчя росіян іноземними мовами.
Після лікування у госпіталі, Денис одразу повернувся на передову у перших числах травня.
11 травня 2022 року близько 10-ї години офіцер управління 1 десантно-штурмового батальйону 95-тої окремої десантно-штурмової бригади, лейтенант Денис Антіпов героїчно загинув захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України під час оборонного бою підрозділів бригади з противником поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області у результаті якого отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок ворожого обстрілу танками та артилерією противника.