Актори театру передали атмосферу героїзму часів УПА. Фото: Ірина Деркач У коментарі "Вікнам" режисерка театру "ЛюбАрт" Любов Липовська розповіла, що за основу постановки взято реальні події, які розгорталися у 50-их роках в урочищі Утренє на Рожнятівщині. У останньому бою біля криївки шестеро молодих людей, серед яких була юна дівчина, загинули. Її завдання виконати важливу місію — не здатися ворогові. Дівчина вирішує свою долю, товаришів, ворогів, тому з її рук випадає граната.
Проте режисери внесли у життєвий сценарій свої корективи. Зокрема, у фіналі глядачі бачать не смерть, а патріотичний танець з прапорами, а самі герої стають пам’ятником. Закінчується п’єса словами:
"Жив для спасіння Вітчизни недовго, але до кінця".
До постановки залучали і глядачів, які зачитували рядки про те, що люди не хочуть війни.
Уперше "Час героїв" показали на фестивалі у Тустані та у Львові. Згодом почалися побутові справи і патріотичний дух десь розсіявся, каже Любов Липовська, а грати без почуття не могли. Свого часу час режисери пропонували п’єсу у різних театрах, проте всюди казали "Не на часі".
За словами режисерки, ця історія її дуже зворушила, адже завжди вражали молоді люди з високим рівнем громадянської свідомості. На її думку, герої — це ті, хто свідомо йде на небезпеку і не боїться смерті. Саме такими були ці юнаки і дівчата.
"Відчуття того, що у нас є герої, дає нам очищення, виправдання нашого життя. Ці герої — на боці великого і світлого добра. Важливо, щоб ми повернулися до добра і не пішли в болото, це особливо важливо для молодих людей", — акцентує Любов Липовська.
Режисери довго думали, як подати матеріал, щоб бути переконливими і щирими. Адже створювати таку постановку — це велика відповідальність. Вирішили використати символізм і театралізовану читку. Перша назва п’єси була "Без зброї", адже фактично у повстанців було мало зброї. Проте вирішили все ж назвати "Час героїв", адаптовуючи сценарій до нинішніх подій.
Ролі героїв зіграли: Фініст Хуго (Юрко), Давид Денисенко (Аркан), Ольга Яворська (Анна), Тарас Кулик (Снігур), Юрій Чоловський (Сурмач). Звукове оформлення — Євген Василів.
14-річний Давид Денисенко — родом із Маріуполя. Хлопчик зіграв найстаршого героя, який помирає, хоча за віком був наймолодшим за всіх.
"Сьогодні мала приємність бути присутньою, на читанні вистави, непересічної, багатогранної калуської особистості, режисерки та чудової жінки п. Люби Липовської. У виконанні групи молодих, талановитих акторів, які зуміли передати весь емоційний спектр теперішніх, непростих подій, що відбуваються в нашій країні: віра, честь, самовідданість, сміливість, страх, злість, доброта, кохання…І повірте, кожну емоцію мені вдалося пережити буквально зі сльозами на очах...По завершенню вистави, пані Люба запитувала глядачів, чи потрібні зараз такі постановки. Гадаю вони необхідні, хоча б для того, аби не замикатись в собі з усім горем, аби пропустивши його крізь себе, випустити той біль назовні, аби не забути і не здатись, наче це нас не стосується. І зрештою, аби вірити в свої сили та з впевненістю йти до перемоги!Звісно ж, хочеться щиро подякувати, за такий емоційний вибух", — поділилася враженнями у соцмережі Ірина Дідошак.
