Ілюстроване фото. Соляному джерелу не загрожує ані посуха, ні споживацький бум — воно завжди повне З бутлями чи відрами один за одним до криниці чимчикують люди. Місцеві кажуть: такого ажіотажу, скільки живуть не пам’ятають. Вперше приїжджають навіть мешканці довколишніх сіл, інформують "Вікна" з посиланням на "ТСН".
«А я все так іду, мені на 2-3 місяці стане, бо до тепер я користувався сухою соллю», — каже чоловік, що прийшов до джерела.
Це не жарт — адже у криниці не джерельна вода — ропа.
«Давали на експертизу, то казали, що все добре, що немає ніякого тут щось страшного», — пояснюють місцеві.
Свою сіль селяни тут видобувають століттями. Кажуть: процес не складний, але фізично важкий. Ропу у каструлі ставлять на вогонь і коли вона закипає, починає кристалізуватися. Сіль виходить дрібна, наче пісок.
«Щоб повну каструлю виварити, щоб ця сіль виварилися, то потрібно 5 годин. Протягом 5 годин її треба помішувати, бо вона пригорає», — розповідає господиня.
З 5 літрів ропи, каже жінка, виходить кілограм солі. Але більшість селян на виварювання часу не гають — користуються просто самою ропою. Нею поливають салати, другі страви, підсолюють супи, квасять капусту, роблять консервацію. А сало в ропі — пальчики оближеш.
Їхньому соляному джерелу, переконані селяни, не загрожує ані посуха, ні споживацький бум — воно завжди повне.
