"Волонтерський щит" закупив "Фольксваген" Т-4, який із ліками та продуктами відправив на передову Спочатку включився у роботу волонтерської спільноти при "Союзі українок". З часом вирішив заснувати свою громадську організацію "Волонтерський щит", щоб розширити і популяризувати волонтерський рух на Калущині.
— Благодійності не може бути багато. Вона або є, або її немає зовсім, — поділився з "Вікнами" Олег Перегінець. — Основним нашим завданням є саме залучення найширшого кола краян до благодійництва. Допомога зараз потрібна всім: і військовим, і переселеним із зони бойових дій людям, і будь-кому у потребі. Коли я почав волонтерити у Союзі українок, бачив, як молоді дівчата і старші жінки виконували просто мегаважливу роботу, вони справлялися з усім на єдиному піднесенні. Це була просто передова у тилу. Тонни медикаментів, продовольства, засобів гігієни відправлялися на схід, де точилися бої, а мирні люди щодня перебували у жахливих воєнних реаліях. Тоді я побачив, що є реальний потенціал для розширення поля діяльності і започаткував громадську організацію "Волонтерський щит".
За словами Олега Перегінця, в умовах війни зареєструвати громадську організацію було непросто. А поки відбувалася реєстрація, "Волонтерський щит" уже робив перші кроки, збираючи допомогу для армії і для людей, постраждалих від війни.
— В Україні існує потужний волонтерський рух. Ті, хто почав цю діяльність ще у 2014-ому році, напрацювали величезний багаж досвіду, — каже Олег Перегінець. — Ми ж — початківці. Зараз нам лише два місяці. Перший місяць був періодом навчання, ми десь мали успіх, десь помилялися, зустрічалися з перешкодами, долали їх. Зараз у «Волонтерському щиті» працюють 17 молодих і амбітних волонтерів, які хочуть допомогти і залучають до благодійництва інших.
"Волонтерський щит" уже зібрав кошти на автомобіль «Фольксваген» Т-4 і, завантаживши його медикаментами та продуктами, відправив на передову.
На Харків відправляли буси і самостійно, і довантажували транспорт, який відправлявся на схід. До того ж, в офіс, який розташований у підвальному приміщенні на проспекті Лесі Українки, 72, щодня приходить від семи до двадцяти людей як з числа вимушено переселених осіб, так і калушан, яким потрібна допомога. Вони тут отримують продукти, побутову хімію, дитячі речі, доступні медикаменти.
Сумчанка Дарина Хоменко, тікаючи від вибухів та куль російських агресорів, приїхала до Калуша на запрошення своєї подруги Світлани Боклаг. Зараз вони обидві працюють у "Волонтерському щиті", адже добре відчувають тих. Хто опинився у скрутному становищі. А наймолодший волонтер — 17-річний Юрій Дрозд вважає, що благодійництво і присвята себе волонтерському руху під силу кожному.
— Це не важко насправді приділити такій діяльності три-чотири години на день, — резюмує юнак. — Я думаю у моїх ровесників, замість того, щоб сидіти в комп’ютері чи гуляти десь з друзями, цей час знайдеться. Кожен може раз-два на тиждень пройтися по знайомих, зібрати хоч якусь благодійну допомогу. Нехай це буде банка тушонки чи кілограм макаронів. Але це уже буде потрібне для тих, у кого їх немає. Звичайно ж, не всі надають допомогу, не запитавши перед тим, кому вона надійде і куди. Ми — офіційна організація, маємо всі необхідні підтверджуючі документи для волонтерської діяльності. У нас є комп’ютерна база обліку всієї допомоги, яку нам надавали і яку ми відправляли.
— Найбільше, що зараз тривожить, — доповнює керівник "Волонтерського щита» Олег Перегінець, — це те, що останнім часом спостерігається якесь таке ніби звикання людей то війни. Потреба у допомозі завжди стабільна, а от бажання людей допомагати іншим людям чомусь зменшується. Але ми не зупиняємося, ми шукаємо можливості. Ми відкриті до співпраці з іншими волонтерськими організаціями, фондами, благодійниками. Тобто ми працюємо і віримо, що перемога буде за нами.
Ігор МУДРИК, журналіст
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор
