На виготовлення одного бандерівського брелка йде 2,5 години 27-річна жителька Добровлян, уродженка Новиці Ольга Шкромида вже четвертий рік працює в поліції.
— Моє робоче місце — чергова частина. У нас до війни було в добу 30 повідомлень стосовно різних правопорушень, а на початку — їхня кількість зросла до 70. Адже люди ставилися з підозрою до приїжджих, шукали мітки та інші підозрілі речі. Зараз — повертаються крадіжки, хуліганство та на фоні збору допомоги на армію — багато "липових” волонтерств", — ділиться робочою рутиною.
Щодо свого хобі, то з 12 років, коли була у шостому класі, почала займалася бісероплетінням. Спочатку на шкільному гуртку робили: квіти, дерева, писанки і навіть вигравали на обласних виставках. Потім уже на замовлення — прикраси для жінок: гердани, силянки, джгут, коралі, етнонамисто.
— Деякі виробили такі, як на фото Лесі Українки. Інколи їх усучаснювала. Я плела і роздаровувала. Але пригадую такий випадок: коли за короткий термін довелося зробити прикраси для всього вокального ансамблю. Для мене бісер — це спосіб заспокоювання, віддушена, незважаючи на його довге втілення.
У місті є об'єднання майстринь — "Коловорот", і Ольга — одна із його учасниць.
Війна у неї почалась із робочої тривоги, а також із душевної — за маленького синочка, якому ще і трьох немає, та за чоловіка, котрий був в АТО, та збирався на війну і в цей час.
— Я його попросила почекати день-два, бо не знала чим і коли закінчаться робочі збори, а комусь треба залишатися з дитиною. Він мене послухав, але зразу попереджав, що ненадовго затримається вдома, адже не хотів чекати повістки, бо мав чітке розуміння, заради чого і кого захищатиме країну. Двадцять шостого — Тарас все ж таки пішов на військкомат. Йому сказали чекати, а мобілізували 5 квітня. Тепер він на сході України. Попередньо у зоні бойових дій був як артилерист, а зараз як медик, адже має середню медичну освіту.
Плани до повномасштабної війни були іншими: родина завершувала власний будинок — залишилося його умеблювати. Тому Тарас робив документи за кордон, щоб заробити і на омріяний відпочинок, який постійно доводилося відкладати.
— Ми не можемо повноцінно відчути людей, що пережили ці жахіття та втрати. Але коли там рідна людина, то зовсім інші почуття, адже маєш безпосередній стосунок. "Бог починається там, де закінчується розум". І я щиро сподіваюся, що він вбереже не тільки нашу сім’ю, але й інших захисників. Як оберіг для свого коханого я виготовила ексклюзивний бандерівський брелочок, щоб нагадував наш край та додавав сили духу.
— Дитина не розуміє, що відбувається, але вона бачить емоції батьків, тому я хочу, щоб він їх не запам'ятав. Хочу сина від цього вберегти. Він сумує за татом. Я кажу, що тато на роботі. А коли син бачить у вікні літаки, то каже, що також буде літати, і я обіцяю йому це — коли тато повернеться. Я усвідомлюю, що війна буде довго. Але хай це закінчиться цим протистоянням.
— Одна дівчина із "Коловороту" робила брелки-герби і передавала у магазин, де їх продавали, а частину грошей вона жертвувала на ЗСУ. Спочатку я мріяла до неї долучитися — наплести виробів та віддати зароблене. Але до цього не дійшло, адже мої колеги по роботі завжди "перехоплювали" мої творіння то для себе, то для рідних чи друзів. Співробітниця, до прикладу, вибрала багато для своїх переселенців. Інша — для чоловікових колег із військкомату. Уже до 400 штук я точно зробила. Трохи запозичувала ідеї з інтернету, трохи — підказували замовники, хотіли у вигляді сердечка, кубика. Тепер попитом користується брелок "Україна".
Робити авторські вироби — не вистачає часу. Зараз колеги Ольги, Леся Барнич та Наталія Зузанська, долучилися до процесу. Вартість брелка — 100 гривень, а працює над ним майстриня 2,5 години.
Свій заробіток Ольга відправляє на допомогу ЗСУ, також через перевірені джерела — адресно.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
