115 прочан пройшли з Голиня до Гошева 32 кілометри заради мирного неба

115 прочан, серед яких траплялися не тільки голиняни, 22 червня о 8:30 ранку після святої літургії вирушили колоною до Гошева.
Переглядів: 1314
Усі 115 паломників дійшли з Голиня до Гошівського монастиря. Фото: Іван Мазурик

Кілька днів назад була спека, дощі, вітри, а в цей — якраз поміркована погода (не надто холодно чи спекотно). Серед паломників переважали молодь та жінки, але були й чоловіки. Найстарший, 65-річний Ігор Білецький, — активний учасник церковного братства:

"Наші хлопці на фронті так терплять, що не в порівняння нам у цій дорозі. Тому ми від себе хочемо зробити внесокк у перемогу. І я, як і решту, зараз молюся за неї та воїнів".

37-річний Михайло Ляхович працює вчителем фізкультури у місцевому ліцеї. Також додатково займається із хлопцями футболом. Тому як спортсмену, каже, не важко йти, адже трохи має підготовку.

"Перед цим старався у ліцеї долучатись до виготовлення батончиків, в основному лущив горіхи. Проте, коли почув за прощу вирішив і собі взяти участь. Моє намірення — це  мир у державі і дружність серед українців. Також хочу, щоб росіяни мали більше доброти і зрозуміли свої вчинки".

Михайло мав ще і додаткову місію — слідкував за рухом колони, щоб усі не заходили за червоно-білу стрічку, не виходили на проїжджу частину, щоб комусь не стало погано. 

Ініціаторами цієї прощі є голинські священники: отець-декан Анатолій Козак та отець Микола Хомин. З ними крокують і дяк Володимир Ляхович, і паламар Василь Яцук. За словами декана, до війни збиралися з парафіянами на початку липня в поїздку в Меджугор’є (Боснія та Герцоговина), але через свою військовозобов'язаність не можуть поїхати ні вони, ні багато чоловіків. Тому вирішили хоча б тут піти зі спільним для всіх наміром.

"Сам час нас відправив у цю прощу, бо є війна і ми не можемо стояти осторонь неї. Хлопці на фронті воюють, віддають життя, а наш обов'язок є молитися за них. Ми з парафіянами Голиня і не тільки, йдемо до Пресвятої Богородиці, щоб випросити ласки для нашого українського народу, для наших військових та дочекатися швидкої перемоги. Бо хто просить, той — одержує, хто шукає, той — знаходить, хто стукає, тому — відчинять. Так і ми стукаємо, шукаємо, щоб знайти мир для нашої країни", — зазначив священник.

За словами старшого брата Івана Мазурика, попереду колони діти несли Одигітрію — ікону, де зображена Богородиця з Ісусом-дитям, а позаду він їхав за кермом вантажного мікроавтобуса для перевезення речей паломників: спальних мішків, кариматів, їжі. Також він готовий був "взяти на перепочинок" втомлених.

"Був випадок, що жінка йшла боса, на ногах зробилася рана і тріснула. Ми її в машині обробили, перемотали, зав'язали і вона уже у взутті продовжила похід".

 

Іван Мазурик зазначив, що паломники узгодили свої дії на випадок можливої повітряної тривоги:

"Потрібно зупинитися і шукати укриття. У населеному пункті, то це, можливо, простіше зробити, якщо поле — то шукати заглибину і там чекати закінчення тривоги. Але Бог нас від цього оберіг, як і від поганої погоди".

Серед паломників із своєю сім'єю — Антон Кожухар. Хлопчикові — 11 років, і він сьогодні — наймолодший.

"Мені важко дається дорога, але я дуже давно хотів піти у Гошів пішки, тому стараюся не здатися. Молюся з усіма за мир і припинення війни"».

Найповажнішою паломницею була Ганна Бойко, якій у серпні виповниться 67 років, хоча наголошує, що почувається на 25.

"Я хочу, щоб в Україні був мир. Як буде щира молитва, то так і буде. У своєму віці прагну довести, що можу прийти до образу Матері Божої і поклонитися за чудовий день та небо. Така краса сьогодні. І дай Боже, надалі тільки мирного неба. Тут головне не думати чи важко йти, чи ні, треба думати про ціль. Важко буде через 2-3 дні, як ноги будуть боліти. Я силою духу цього Гошівського монастиря живу багато років. Моя мама та свекруха там брали шлюб. Тому вірю, що і сьогоднішнє намірення збудеться".

Серед голинян і жителька Добровлян — Оксана.

"Це вже мій п'ятий раз до Гошева. Мені не тяжко. Я з своїм духівником Марією завжди сюди ходжу. Вірю, що Бог нас всіх почує і цього разу".

У результаті всі 115 піших паломників дісталися Гошівської Ясної гори за 10 годин із мінімальними відпочинками. Ніхто не зійшов з дистанції та не травмувався. Після молитви, заселилися у монастир та разом повечеряли.

Отець Микола Хомин, священник парафії Покрови Пресвятої Богородиці, також поділився своїми враженнями від дороги:

"Богородиця подбала про те, щоб нам легко йшлося незалежно від віку. Щоб ми прийшли до неї в гості. У нас було одне намірення на всіх, щоб Україна процвітала і щоб цей ворог відступив від нашої землі і ми жили у незалежній державі. Ми віримо, що Богородиця випросить у свого сина для нас та наших сімей усіх ласк, а для держави: миру, спокою та перемоги".

Про свої враження після досягнення цілі поділилася й 11-річна Марта:

"Я йшла до Богородиці з мамою та братом. Мені сподобалося дуже, адже я про це мріяла, правда зараз відпочинок ціную, ще більше. Просила стати чемнішою, молилася за батьків, ЗСУ та українську перемогу".

У четвер, 23 червня, зранку всі охочі мали можливість посповідатися під час Божественної літургії, помолитись вервицю біля чудотворної ікони Пресвятої Богородиці та автобусом відправились додому.

    Ірина АНДРІЇВ, журналістка