Поважних калушанок вчили петриківському розпису

У виставковій залі студенти Університету третього віку долучилися до майстер класу з петриківського розпису.
Переглядів: 1225
У петриківському розписі завжди переважали рослинні візерунки, здебільшого — квіткові

Майстер-клас провела зберігачка фондів виставкової зали, художниця Галина Турчин, інформують "Вікна".

Основною метою соціального проекту «Університет третього віку» є реалізація принципу навчання людей старшого віку впродовж усього життя та підтримка фізичних, психологічних та соціальних здібностей. Студенти 50+ отримують необхідні для повноцінного існування в сучасному світі знання, відчувають себе потрібними, усвідомлюють, що життя продовжується і межі пізнання не існує. Університет третього віку дозволяє пенсіонерам розкрити у собі ті таланти, які були притиснуті сірими буднями, роботою, клопотами і родинними проблемами.

Петриківський розпис, або "петриківка", — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке зародилося на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.

Петриківський розпис — не лише народне мистецтво, що зберігає звичаї оздоблення українського житла, але і сучасний живопис, який розвивається та набуває нових рис.

5 грудня 2013 року петриківський розпис було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
"Петриківка" — це пелюстки, листя, стебельця та лінії, котрі в умілих руках перетворюються у несподівані квіти, кетяги калини, винограду, казкових птахів і навіть людей. У петриківському розписі завжди переважали рослинні візерунки, здебільшого — квіткові. Створювали передусім фантастичні, небувалі у природі форми квітів, основою яких ставали елементи місцевої флори. Наприклад, "цибульки" або "кучерявки".

Нерідко квіти та ягоди поєднували з птахами. Іноді малювали тварин та навіть людей, які мали дещо фантастичний вигляд. Часто у "петриківці" використовували образ жар-птахи. Ця істота, за українською міфологією, приносить щастя.