Мирослав та його побратими готові в будь-яку хвилину вирушити на допомогу захисникам України — Зброї в руках я взагалі ніколи не тримав, — розповідає боєць однієї з львівських бригад територіальної оборони Мирослав. — Але коли ерефія наприкінці лютого розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну, без вагань пішов до військомату. Як зараз пам’ятаю: черги були просто неймовірні й ніхто нікому навіть не вручав повістки, люди самі кооперувались у селах і містах та приїздили до військкоматів. Я теж записався добровольцем і спрямували мене в територіальну оборону.
Весь цей час Мирослав опановував військову науку, посилено тренувався на полігонах. У певний момент хлопця перевели допідрозділу протиповітряної оборони, пише АрміяІнформ.
— Бути вартовим неба — це бути відповідальним за ті підрозділи, котрі ти прикриваєш від ворожої авіації, а її у росіян багато, — каже Мирослав. — Не важко навчитися будь-якій військовій справі, якщо в тебе є натхнення та, особливо, бажання захищати рідну землю. Нині опановувати новий фах доводиться дуже швидко. Важкого нічого немає, просто треба уважно слухати, виконувати вказівки інструктора.
Мирослав та його побратими готові в будь-яку хвилину вирушити на допомогу захисникам України, проте наразі їхня місія — це вчитись, аби на передовій кожна дія була відпрацьована до автоматизму.
Після перемоги хлопець мріє все таки одружитись на свої коханій і каже, що вона його завжди підтримує, якби важко не було.
— Моя майбутня дружина — це яскравий представник української жінки-патріота, котра знає, що таке рідна земля, поважає національні звичаї, культуру та свята, а більш за все на світі ненавидить ворогів-росіян. Коли вона дізналась, що я піду добровольцем захищати країну — постійно підбадьорювала мене та казала, що це вчинок справжнього чоловіка та пишається мною. Так і я пишаюся нею. Завдяки їй кожен новий день у мене починається з думкою та бажанням якнайшвидше прогнати агресора з нашої землі, — резюмував Мирослав.
