Ілона Дащаківська сплела близько 1000 іграшок За освітою Галина Барчук — дизайнерка інтер’єру та хімік-технолог. Уперше у руки спиці взяла ще у школі, проте більш серйозно почала в'язати лише півтора роки тому.
«В'язати салфетки почала ще в школі на трудовому навчанні. Починалося все як хобі, щоб зайняти якось зимові вечори. Так петелька, за петелькою і навчилася. Спершу були котики, зайчики, ведмежата. А потім вирішила, що треба щось серйозніше», — розповіла «Вікнам» калушанка.
Урешті, роботи ставали все цікавішими і складнішими. Майстриня почала в’язати єдинорогів, ляльок, дитячі пледи, навіть великодній вінок з курчатами та дівчинку-випускницю на замовлення.
Користується майстриня як звичайними нитками, так і плюшевими. До речі, з останніми іграшка виходить м'яка і дуже приємна на дотик. Іноді в’яже цілими днями, деколи — декілька годин, а буває, що й цілий день може просидіти без роботи. Усе залежить від поступлення замовлень.
За словами Галини Барчук, найлегше продублювати певну роботу. Це можна зробити за день. Важче, коли потрібно самому придумати роботу, схему. Тоді на всю роботу знадобиться до 4-х днів.
Ілона Дащаківська за освітою — медик. Уперше спробувала професійно в'язати п’ять років тому. У просторах Інтернету натрапила на ляльки-тільди.
«Я подумала, що гачок дешевше коштує, аніж швейна машинка. Тож купила гачок, шерстяні нитки і почала пробувати в'язати. Довго не виходило. Я обрала техніку амігурумі, і цей елемент — кільце — у мене довго ніяк не виходив. Я довго дивилася відео майстер-класів, зупиняла. Знову не виходило. Хотіла вже полишити цю справу. Але одного разу все-ж таки кільце вийшло і я зв'язала першого зайчика», — пригадує майстриня.
Зайчика зв’язала для своєї донечки Марти. Потім натрапила на плюшеві нитки, працювати з якими теж дуже сподобалося. Тоді почала в'язати брязкальця, комфортери для малят, пледи. Відтак брала участь у благодійних ярмарках з майстринями об’єднання «Коловорот». Тоді вперше продала чотири іграшки — радість тоді не мала меж.
Найцікавішою власною роботою Ілона Дащаківська вважає метрового собаку, якого замовили друзі з Винників на Львівщині. Тоді, жінка, не покладаючи рук, невтомно впродовж тижня працювала над замовленням.
«Мені було страшно в'язати, адже таких іграшок не було в Інтернеті, схем не було. Я підшуковувала іграшки з тонкої нитки, додавала ряди і петлі, щоб вона вийшла великою і красивою. Урешті, песик вийшов довжиною понад метр», — розповідає Ілона Дащаківська.
Також майстриня в’язала восьмижінок для недоношених малят Львівського обласного клінічного перинатального центру. Каже, тоді іграшки стали не просто забавкою для дітей, а виконували важливу функцію, турбуючись про здоров'я малюків.
Загалом жінка виготовила близько 1000 в'язаних іграшок. Роботи через Інтернет продавала навіть до Польщі, Іспанії та Італії. А нещодавно, коли у Калуші була знімальна група телеканалу 1+1, Ілона подарувала в’язаного тигра відомій телеведучій Марічці Падалко.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор