У родинах вимушених переселенців бувають випадки домашнього насильства, кажуть у "Чистих серцях" Марія Росоловська волонтерить з початку заснування організації. Тоді два роки тому молода жінка разом із Наталією Батіг та Світланою Чоловською у вільний від роботи та сімейних обов’язків час приходила приймати та сортувати одяг. З початком війни «Чисті серця» об'єднали навколо себе чимало людей з різних регіонів України.
Заснував організацію ветеран АТО/ООС Михайло Найда.
«Завдяки нашій волонтерській сім'ї ми можемо робити лад в приміщенні. Нам соромно просити на ремонт приміщення, в період війни. Хоча фінансова допомога не завадила б. Поки що ми будемо просити, щоб допомагали захисникам. Якщо вони не вистоять, то і ми не вистоїмо», — розповіла "Вікнам" Марія Росоловська.
Калушанка щаслива працювати у «Чистих серцях», де стільки талановитих волонтерів. Як з'ясувалося, у штабі трудяться молоді психологи, юристи, музиканти та навіть поети. Серед них як місцеві, так і внутрішньо переміщені особи.
Студентка-психологиня Олександра Хортів про «Чисті серця» побачила на телебаченні. Вирішила і собі спробувати стати корисною для інших. Спочатку сортувала дитячий одяг, засоби гігієни. Потім почала займатися виконанням офісної роботи. Каже, що побачила у штабі чимало. Дехто не тільки потерпів від ракетних ударів, а й від важких особистих сімейних ситуацій.
«Було багато різних людей, історій: сумних, веселих, дивних. Приходили навіть в одних тапочках. Не можна було стримати сліз, видававши допомогу. Була ситуація, коли жінка-переселенка з дітьми звернулася із фактом домашнього насильства. Так, ми надали їй допомогу. Я весь час була з нею на зв’язку», — зізнається Олександра.
Волонтерка Юлія з сім'єю приїхала із Лозової Харківської області. За тиждень, облаштувавшись у Калуші, жінка пішла плести сітки та «кікімори» для військових. Дізнавшись про «Чисті серця», пішла працювати сюди соціальним працівником — допомагає таким, як сама, а чоловік продовжує плести сітки.
Дорога Юлії почалася ще 6 березня: приїхала з чоловіком та трьома дітьми до Калуша 8 березня. Подолати шлях було непросто. Зупинялися в Кропивницькому, Вінниці, Умані. Була навіть така ситуація, що 10 км долали 6 годин. Жінка, як і всі вимушені переселенці, мріє повернутися на малу батьківщину. Каже, що вдома залишилися батьки та бабуся, які живуть за км від Донецької області.
Марія Росоловська зазначає, що «Чисті серця» стали однією сім'єю. А організація буде актуальною не тільки в часи війни, але й після. Адже тут будуть продовжувати допомагати людям соціалізовуватися і адаптовуватися. А ще у Калуші є можливість розпочинати нове життя тим, хто втратив все. У цьому також допомагають волонтери благодійного штабу.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, ооператор
