Богдан Янишин загинув від вогнепальних ран на Миколаївщині 31-річний Богдан, незважаючи на юний вік, був прикладом для інших побратимів, його бойовий дух вражав стійкістю і мужністю. Він з легкістю брався за будь-яке доручене йому завдання, адже мав бойовий досвід, який здобув під час служби у зоні АТО/ООС.
За участь у АТО був нагороджений медаллю «Учасник АТО». Від Івано-Франківської облдержадміністрації отримав медаль «За бойову звитягу». А медаль «За службу державі» бійцю вручили за те, що на блокпосту затримав велику вантажівку, яка везла допомогу сепаратистам, інформує Болехівська міська рада.
Богдан був турботливим сином, люблячим чоловіком, вірним другом, щирим українцем. Він хотів, щоб ніхто ніколи з українців не жив в окопах, мріяв домогтися справедливого суду для тих, хто винен у смерті, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу. Хлопець планував довго жити, мріяв про дзвінкий сміх і тупіт маленьких ніжок своїх діточок, але всі його задуми перекреслили кляті рашисти.
«Чоловік закарбувався у пам'ять своєю добротою, гарячим серцем, відкритістю, світлими помислами, впевненістю. Коли поруч з тобою такі люди, то розумієш, що ми під надійним захистом. Перемога буде за нами!» — розповідають про загиблого його побратими.
Сьогодні, 13 липня, дув пронизливий вітер, який підсилював рясний дощ, але ніяка погода не завадила місцевим жителям прийти до батьківської хати Героя України Богдана Янишина, віддати шану та провести його в останню дорогу. Чи не в кожного лилися сльози, огортав розпач, в саме серце в’їдався біль утрати. Біля батьківської хати бійця відбулася панахида. Отець-декан Дмитро Павлик у своїй промові зазначив, що знав Богдана ще хлоп’ям, спілкувався й перед відправленням його на війну.
«Я благословляв Богдана в далеку дорогу. Тоді ми з ним домовилися, що обов’язково зустрінемося після перемоги. Але агресор, який прийшов на нашу землю, забрав життя цієї світлої людини: чоловіка — у дружини, сина — у батька, брата, друга, побратима для воїнів, захисника нашої держави… Він знав, що йде за свою сім’ю, за свою родину, за свою країну. Він не боявся смерті і виконував з честю свій обов’язок до останнього…Серце кров’ю обливається від того, що щодня гинуть українці. Але я впевнений, що ці втрати недаремні. Перемога буде за нами, бо за нами правда, з нами Господь і над нами покров Пресвятої Богородиці», — наголосив священник.
Від імені загиблого Богдана відбулось його прощання з родиною, близькими і знайомими, сусідами, бойовими побратимами і всіма, кого він знав… Під тужливу мелодію військового оркестру колона рушила до церкви Успіння Святої Анни, де священники з Болехівського деканату УГКЦ та ПЦУ провели чин відспівування.
Під звуки автоматних черг та під «Ще не вмерла України» рідні попрощалися з Богданом. Біль утрати ще довго ятритиме душу. Гірко та несправедливо втрачати тих, кого любиш.
Раніше йшлося, що Богдан Янишин загинув на Миколаївщинів від вогнепальних поранень, отриманих від обстрілу ворога.
