Анна Дутчак виховала двох дітей і дочекалася праправнучка Анна Дутчак народилася 16 липня 1922 року у Голині. Навчалася у сільській школі, працювала у колгоспі. У 24 роки вийшла заміж за чоловіка Дмитра, який прожив 85 років. Пережила Голодомор і Другу Світову війну. Виховала двох дітей, п’ятеро внуків і правнуків і одного праправнучка, інформують "Вікна".
Анна Гнатівна схвильована повномасштабним воєнним вторгненням росії, часто плаче, коли дивиться новини. Каже, що росіяни завжди вирізнялися особливою жорстокістю. Коли батька росіяни забрали у в’язницю, то на Різдвяні свята у мороз людей змушували плавати у ріці:
"Хтось вмів. А хтось не вмів плавати. Восьмеро плили, а 20 — втопилося. Тата пустили трохи, він подихав і невдовзі дістав астму".
Сумнішає погляд поважної голинянки і тоді, коли розповідає про окупацію радянською владою західноукраїнських земель. Тоді кожного простого українця переслідували. А ще зовсім не було їжі.
"Таке "добро" було нам за москалів… нічого було їсти. Хліба не було. Люди траву, лободу їли. Десь пробував щось сказати, одразу в каталажку відправляли. Так ми сиділи і мовчали. Під лавиці лампи світили, бо у хаті не можна було. Веретами вікна заслонювали, щоб світла не було. Ходили біля хат аби хто-що на державу погане не сказав, не можна було", — розповідає Анна Дутчак.
Не жаліли росіяни і українських дівчат — на кожному кроці хотіли обезчестити. Тому молодиці спеціально ходили у порваному одязі, мали непривабливий вигляд, щоб уникнути жаху і ганьби. Жінка пригадує слова рідного батька: "Ніколи не вір москалям", які і крізь роки виявилися актуальними.
Довгожителька пригадує, що деякі німці були людянішими за росіян і культурнішими. Якось німець, побачивши, як важкохвора матір Анни Гнатівни лежала під грушкою на простертій вереті, дав знеболюючий порошок і закривав подушкою, щоб куля не вбила.
Зараз 100-річна голинянка добре себе почуває. Ще цього року сапала буряки, фасолю, цибулю. Хоч і рідні забороняють працювати, проте нічого не можуть вдіяти, адже бабуся з наснагою рветься до роботи. Каже, що змалку любить землю, а земля — її.
Також з радістю співає повстанські та стрілецькі пісні, котрих знає чимало. Анна Гнатівна впевнена, що незабаром війна завершиться, а в Україні настане омріяна перемоги і наші діти, онуки і правнуки заживуть спокійним життям під мирним небом.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор