Вся площа захищена лісовими насадженнями. Поруч — старовинна хата з різнобарвними вуликами та запашні сінокоси, пише "Голос України".
Хащі перетворили на поля
Село Коршів віднедавна і справді стало відомим завдяки лаванді. Цю ароматну рослину вирощують на п’ятдесяти сотках подружжя Анни та Івана Коцаби. Однак варто розглянути фермерське господарство "Царина лаванди" в комплексі.
«Тут колись ріс колгоспний сад, — розповідає Анна Коцаба. — Його викорчували та перетворили на ріллю. Поле дреноване. Пригадую красиві з небесним цвітом поля з льоном. Думаю, що невдовзі ми й собі засіємо якусь площу — не так для переробки, як для медодайного та барвистого розмаїття».
Поле після розпаду колгоспу розпаювали, та згодом воно перетворилося на хащі. Торік фермери взяли ці земельні ділянки в оренду. Коли ж викорчували та привели до ладу — Іван Коцаба вручну засіяв гречку.
«Торік на іншому масиві на п’яти гектарах так само сіяли гречку вручну, — каже Анна. — Тепер там зробили сівозміну, якраз молотимо озиму пшеницю. А гречка на трьох гектарах цілини ще дозріває. Минулорічний урожай возили аж на Хмельниччину. Переробник платив по 15 гривень за кіло. Дешево, але свого обладнання для очищення насіння ще не маємо».
Нині ціна на цю крупу зросла, то десь сподіваються на вигідний збут вирощеного. А ще поля в білому цвіту — неабияка принада для туристів.
«Іноді дивуюся, як діти та навіть дорослі не знають, як росте гречка, — усміхається Анна. — Одні гості казали навіть, що в землі, як арахіс. То доводиться водити екскурсії».
Справжній відпочинок для бійців
Через межу від гречаного поля квітне лаванда. Її розлогі кущі розміщені кількома просторими рядами, щоб зручно було доглядати та зрізати рослини. Особливий солодкий аромат приваблює тисячі бджіл.
«Садили лаванду за допомогою лома, бо кущ має довгий корінь, що йде в глибину на сантиметрів сорок, — ділиться досвідом співрозмовниця. — Трохи провертіли, застромили рослину та утрамбували землею. Розкішний цвіт був аж на третій рік».
Ця пряна рослина цінується в кулінарії як спеція. А в парфумерії використовують ароматну ефірну олію. Фермери мають прес для її приготування.
«Так вийшло, що найбільш популярні саме лавандові поля, тож до нас часто приїжджають туристи, — зазначає Анна. — Їм реалізуємо пучки рослин, олію, мило. Торік через карантин не було напливу, а цьогоріч свої корективи внесла війна. Спочатку думали, що то взагалі нікому не буде цікаво. Але переконалися, що до нас їдуть емоційно відпочити. Часто приймаємо сім’ї бійців. Для них усі локації безплатні».
І справді: лягти в міжряддя лаванди на килимок — надзвичайне задоволення. Аромат квітів аж заколисує. А ще рояться бджоли, літають барвисті метелики — ідилія для релаксу. А поруч липа, барвінок та сінокоси.
Пасіка на додачу
Урочище Царина — найвища точка в селі. Колись це місце називали Замчище, протікала річка Чорнява. З часом вона пересохла, й поселення перемістилося в низину.
На родинному обійсті Анни Коцаби — класична селянська хата та пасіка, старий сад. У травні беруть мед із різнотрав’я, опісля — липовий, гречаний і навіть лавандовий. На нього тут особливий попит.
«Із приходом туристів виробництво закільцювалося, – підсумовує Анна. – Змінюємо підхід до господарювання, бо попит диктує пропозицію. А ще зростає культура споживання. Уже четвертий рік займаємося лавандою, то не траплялося крадіжок. Якось холодної днини були вдома в центрі села, а приїхали туристи. Ми розказали їм, як добратися до поля, люди залишили на полі гроші за вхід і за букети лаванди тай поїхали. Такі зміни у свідомості надихають».
