Калинівський підрозділ Нацгвардії вже неодноразово зарекомендовував себе здійсненими ефективними операціями і незабаром після повномасштабного вторгнення був відправлений на посилення київського гарнізону для протитанкової оборони столиці, повідомляють "Вікна" з посиланням на пресслужбу Національної гвардії України.
Коли стало зрозуміло, що наступ ворога застряг по межам річок і нажаханий окупант тероризує місцеве населення, ініціатива у боях для нас стала необхідністю. Працювати потрібно було дуже швидко і мобільно – саме в цьому мав перевагу гвардійський підрозділ. Перша якісна робота була здійснена в районі Ясногородки, Осикового, де розвідка полку відпрацювала і дала координати, а артилерія ювелірно відпрацювала по техніці ворога, завдавши окупантам дуже чутливих втрат.
Шукаючи всі можливі шляхи заблокувати Київ, російські військові просувалися по Житомирській трасі. Зробивши засідки, російські військові вели себе як терористи, розстрілюючи всіх цивільних, котрі намагалися проїхати цим шляхом. Зупинити, знищити і анулювати потенціал ворога для наступу – стало основним завданням батальйонної групи під керівництвом 8-го полку.
З Ясногородки малими групами гвардійці висунулися для ударно-пошукових дій у лісовій місцевості і закріплення на Житомирській трасі. Розпочалися запеклі бої за Мотижин, Северинівку і Бузову. Тактику підрозділи продумували колективно. Ці села вже контролювалися ворогом.
Зайшовши вночі у населений пункт Бузова, гвардійці підкралися у лівий фланг розташування ворога та почали палити їхні танки і БМП. Приблизно через добу активних боїв противник пішов у контрнаступ. Почалися ворожі сильні обстріли. Окупанти застосували проти села ствольну артилерію (міномети та гаубиці), реактивну артилерію та навіть «Точку У».
Так як наші військові заходили на непідготовлені позиції і втримати рубежі без укриттів було дуже важко, єдиним спасінням стала злагодженість роботи українських сил – розвідки, піхоти, артилерії і тилу. Противника було подавлено засобами української артилерії і протитанкових груп. За підрахунками, під час переломного контрнаступу в районі Житомирської траси, було знищено близько 80 одиниць ворожої техніки.
Після того, як ворог почав відходити, українські військові отримали нове завдання – здійснити рейд для розвідки і зачистки деокупованих населених пунктів. 8-й гвардійський полк разом із суміжними підрозділами пішов від Северинівки за шляхом Березівка – Миколаївка – Козинці – Немішаєве – Микуличі – Клавдієво-Тарасове – Бабинці – Здвижівка – Савенки – Абрамівка – Дудки – Катюжанка, Любимівка і Іванків.
Це були рейдонаступальні дії. Розвідувальні групи мали дізнатися, як саме росіяни здійснюють відхід, чи не планують обманний маневр, і чи залишають вони підрозділи прикриття. Було виявлено неоднорідність «жесту доброї волі». На певних напрямках «російський негативний наступ» був хаотичний і флангові українські підрозділи завдавали противнику максимальних втрат.
Головні сили, які дуже швидко втікали, прикривали російські морпіхи. Ці підрозділи були жорстокими, але злагодженими і високопідготовленими. Це їх не врятувало від гибелі – саме з ними доводилося вступати в контактні бої гвардійцям полку.
У решті населених пунктів українські війська застали лише наслідки і докази російських злочинів. Деякі підрозділи підривали зразки своєї ж техніки при відході. В лісі від Здвижівки до Катюжанки в лісі окопувалися близько трьох бригад ворога. В бліндажах росіяни залишили не лише свої сухпайки, БК, а й накрадені телевізори, мікрохвилівки, морозильні камери…
На перший погляд, сьогодні Київщина повертається до звичного життя – городи засаджені, частково пошкоджені будинки – відбудовуються, люди дякують українським військовим і вірять у краще майбутнє… Але забрані життя не повернути. Ті, хто пережив окупацію, не забудуть і у кожного є своя історія війни, боротьби, жаги життя і маленької перемоги за свободу.
Дякуємо нашим захисникам! Слава Україні і її героям!
