Головний сержант Національної гвардії з позивним Яструб Миколі — 29 років, він родом з Марганця Дніпропетровської області. Прийшов на службу до Національної гвардії ще у 2015 році. Після 10 місяців строкової служби хлопець підписав контракт, повідомляють "Вікна" з посиланням на пресслужбу Національної гвардії України.
«П’ять років я прослужив у роті розвідки, потім був переведений до оперативно-чергової частини. Там мене і застало 24 лютого. Я відразу попросився на «передок», де став командиром відділення», — розповів гвардієць.
Боєць боронить Україну під Запоріжжям, у районі активних ворожих обстрілів. На момент бойового зіткнення чергував на посту спостереження.
«До цього, в прямих боях я участі не приймав. Бувало, зверху «Гради» пролітали, але то таке, – згадує військовослужбовець. – Таке активне бойове зіткнення було в мене вперше в житті».
Гвардійці змогли знайти на радіостанції частоту, на якій спілкувався ворог та постійно слухали розмови росіян. Спочатку цікавої інформації не траплялося, але врешті-решт бійцям пощастило.
«В один момент почули, що кацапи мають намір кудись висуватися та брати з собою протитанкові «мухи». Ми ще з одним бійцем-розвідником саме знаходились на посту спостереження, коли чітко почули голоси й пішли їм назустріч», — розповідає боєць.
Розвідник йшов першим, сам Микола прикривав його, тримаючись позаду у густій лісосмузі. Раптом Микола почув, що його побратим закричав: «Стій! Хто ви такі?!».
Путінці кричали у відповідь, вимагаючи покласти зброю. Напарник нахилився ніби для того, щоб виконати ворожий наказ і в цей момент, коли була звільнена лінія вогню, з гущавини метрах в десяти від ворога вискочив Микола – і відразу відкрив вогонь. Тим самим він надав товаришу шанс безпечно відійти.
«Коли напарник відходив, куля влучила в його пістолет. Фактично, зброя врятувала йому життя, хоча зазвичай вона життя відбирає», – дивується Микола.
«Мені довелося залягти під земляним насипом поруч. Лежав і не знав, що з моїми бійцями, що робить ворог. Тим часом рашисти закидували мене гранатами. Я нарахував десь з десяток вибухів РГД, бачив, як деякі з них розривались у двох метрах. Це якесь диво, що мене не пошматувало», – зі здивуванням пригадує Микола.
«Прибігли мої товариші, також підійшли бійці з роти розвідки. Тільки хотіли мене евакуювати – кацапи знову почали гатити по посадці з кулеметів. Але це продовжувалося недовго – розвідники почали задушувати супротивника вогнем, приєднався наш міномет. Мені вдалося відійти. Причому перші чотириста метрів я біг сам. Потім почало крутитися в голові, пересохло в роті — довелося прийняти допомогу товаришів», — розповідає нацгвардієць.
«Сьогодні зі мною все добре, рідні поруч. Лікарі кажуть, що за пару місяців я знову буду в строю. І обов’язково повернуся, щоб продовжити бити ворога», — сповнений оптимізму та бадьорості завершив свою розповідь Яструб.
