Останки належать жінці 16–23 років зі змішаним європеоїдно-монголоїдним типом обличчя Одне із них (чоловіче) — у кам’яному саркофазі. Саме його деякі дослідники ототожнюють із відомим галицьким князем із династії Рюриковичів — Ярославом Володимирковичем (Осмомислом), який був там похований в 1187 році. Друге поховання — ґрунтове, відкрили поруч. Його череп прикрашала гаптована золотом стрічка, а за ним лежала розбита скляночка жовто-зеленого кольору.
Понад пів століття останки вважали втраченими. Повторно їх відкрила група науковців у складі Юрія Лукомського, Миколи Бандрівського та Романа Сулика в 1991 році під час досліджень у криптах собору Святого Юра у Львові. Ретельно складені у ящик кістки супроводжувала записка авторства їх першовідкривача — професора Ярослава Пастернака, у якій він зазначав, що складені тут кістки — саме ті, які відкрили в Успенському соборі.
Розпочався новий етап досліджень, зокрема й антропологічних. Втім у виявленому ящику не вистачало одного — черепа із золототканою стрічкою. Його згодом виявили у фондах Львівського історичного музею, де він зберігається і дотепер.
Детальне вивчення черепа та його реконструкцію в 2000 році здійснив антрополог Сергій Горбенко. Проведені дослідження останків дали підстави вважати, що вони належали жінці 16–23 років зі змішаним європеоїдно-монголоїдним типом обличчя. На основі цього припустили, що поховання належить дочці Ярослава Осмомисла, народженій у шлюбі з княгинею Ольгою. Остання була донькою князя Юрія Долгорукого й дочки половецького хана Аєпи, від якого могла успадкувати ці монголоїдні риси.
Після реконструкції обличчя робота експонувалася в Львівському історичному музеї лише раз — у вигляді пластилінової моделі. Жодних копій досі не зроблено. З часом на ній з’явилися тріщини й постала потреба її збереження. А також проведення нових досліджень черепа, який, зі слів музейників, знаходиться всередині. Було вирішено, що 3D-фіксація — один із найоптимальніших варіантів.
Команда Skeiron спільно з дослідницею музею Оксаною Куценяк та Іриною Луцик із відділу археології Інституту українознавства імені Крип’якевича НАН України розпочали роботу й змогли не лише зробити точну 3D модель-реконструкції, але її оживити.
Довідка. Завдання команди Skeiron — закарбувати, а отже вберегти якнайбільше архітектурних та мистецьких надбань від руйнівних впливів часу і божевільного сусіда у рамках проєкту SaveUkrainianHeritage.