Про що йдеться у скандальному законопроєкті "Про медіа"?

Верховна Рада схвалила у першому читанні скандальний законопроєкт "Про медіа" #2693-д, який у тому числі стосується діяльності регіональних медіа.
Переглядів: 1036
Народні депутати очікують у вересні отримати висновок Європейської комісії щодо тексту законопроєкту.
Верховна Рада схвалила у першому читанні скандальний законопроєкт "Про медіа" #2693-д, який у тому числі стосується діяльності регіональних медіа.
Центр спільних дій проаналізував це рішення та підготував для вас коротку вижимку по ньому, аби ви та ваші колеги були більш обізнані в цій темі. 

Яка стадія: ухвалили в першому читанні. Нардепи ще можуть внести зміни у текст. 

На кого вплине: громадян, медіа-групи, ЗМІ, журналістів, членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, органи державної влади і місцевого самоврядування, політичні партії, кандидатів на політичні посади. 

Що змінює:  

  • встановлює вимоги до прозорості структури власності суб'єкта у сфері медіа: 
  • розкриття інформації: 
  • про структуру власності, що дає змогу встановити осіб, які мають пряму чи опосередковану участь або можливість впливати на управління;  
  • про ключових учасників медіа та всіх ключових учасників юридичних осіб у ланцюжку володіння корпоративними правами; 
  • про характер взаємозв'язків між цими особами;  
  • відсутність трастів серед власників істотної участі у медіа на всіх рівнях; 
  • відсутність зареєстрованих юридичних осіб в офшорах серед власників істотної участі; 
  • розширює гарантії захисту дітей від шкідливого контенту: провайдери несуть відповідальність за розповсюдження такого контенту, а онлайн медіа мають інформувати про потенційну шкідливість; 
  • змінює процедуру покарання за недотримання квот української музики на радіо: якщо квоти недовиконуються більше, ніж на 10% від встановленого рівня, порушник отримує попередження. За понад п’ять таких порушень Нацрада може оштрафувати мовника;  
  • встановлює обов’язок та порядок спростування поширеної у ЗМІ інформації. Заяву про спростування можна буде подати упродовж 20 днів з дня поширення інформації. Медіа має розглянути її впродовж 14 днів. ЗМІ можуть відмовитись від спростування, після чого особа може звернутись до суду; 
  • визначає, що Перелік осіб, які створюють загрозу національному медіа-простору України затверджує та веде Нацрада. Вона додає особу до списку за зверненням РНБО, СБУ, поліції чи самої Нацради у разі застосування щодо таких осіб санкцій, вчинення ними злочину, відкриття кримінальних проваджень тощо; 
  • вперше впроваджується регулювання онлайн медіа;  
  • вводить механізм відповідальності для друкованих медіа. Нацрада зможе розглядати скарги чи у рамках моніторингу ухвалювати рішення щодо притягнення до відповідальності за порушення закону, у т.ч. до тимчасового блокування веб-сайту; 
  • вводить механізм співрегулювання медіа, що дозволятиме учасникам ринку без залучення Нацради виписувати деталізовані кодекси мовлення і самостійно вирішувати частину проблем; 
  • удосконалює норми щодо передвиборчої агітації. Зокрема визначає, що медіа мають поширювати повідомлення про перебіг виборчого процесу без перекручування фактів, інформація про учасників виборів висвітлюється без надання необґрунтованих переваг, а про кандидатів та партії - збалансовано. Також визначає, що вимоги виборчого законодавства щодо змісту, форми, маркування, обмежень та джерел фінансування застосовуються до агітації в інтернеті; 
  • забороняє роботу в Україні онлайн кінотеатрів країни-агресора. 

Що так:  

  • закон про медіа є одним із кандидатських зобов’язань України для вступу до Європейського Союзу. Представництво ЄС в Україні привітало плани парламенту розглянути цей законопроєкт. Ще у 2020 році Рада ЄС просила Україну якомога швидше розглянути закон про медіа; 

  • узгоджує законодавство України з Європейською конвенцією про транскордонне телебачення та Директивою про аудіовізуальні медіа послуги; 

  • підвищує роль саморегулювання медіа. 

Що не так: 

  • політична залежність членів державного регулятора - Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Президент та парламент призначають по половині складу цього органу, що ставить під сумнів його незалежність. Але цей порядок не виправити без змін до Конституції; 

  • залежність парламентських кандидатів до Нацради від фракцій. Номінувати кандидатів можуть лише фракції, що суттєво обмежує можливість номінування незалежних кандидатів.  

Що далі:  

  • строк внесення пропозицій та правок до законопроєкту продовжили до 21 дня. Це рідкісна практика для парламенту; 

  • народні депутати очікують у вересні отримати висновок Європейської комісії щодо тексту законопроєкту.