Учасники проєкту активно діляться враженнями від кожного дня, проведеного у Карпатах У його рамках група з 20 українців і поляків верхи на конях має пройти маршрутом Чивчино-Мармаросами: урочище Перкалаб — село Явірник, частина якого пролягає попри смугу україно-румунського кордону — усього 65 км за чотири дні.
Тим часом стартує третій день проєкту, пише учасник експедиції, журналіст Роман Клим, інформують "Вікна".
«Тенти наметів вночі на розлогій полонині Попадя двічі поминтрожив дрібний дощик. Додав клопотів кінь Букет, який серед опівночі розселився, не давався вранці себе втихомирити і повернути у кінний табір.Лакмусовим папірцем прогнозу погоди в понеділок стали навколишні верхи і гора Чивчин, яка з нами «дражнилася», і лише на декілька хвилин показала з-за хмар свою велич»
Смачно поснідавши під навісом, учасники кінного рейду рушили в дорогу. Українцям і полякам потрібно було подолати довжелезний маршрут від Попаді - аж до гори Роге: 20 кілометрів. Примножив проблем спільний автомобіль ГАЗ-66, вирішивши вранці не завестися: виявилось, що «полетів» бензонасос і «сів» акумулятор.
Вирушивши з Попаді, довелося подолати затяжний крутий підйом під горою Чивчин, потім ще декілька наборів висоти, а також хардовий спуск з «Валюші» (г. Велика Будичевська). Ті, хто їхав верхи, навіть злізли з коней, і вели їх вниз крутим спуском на повідку, розповідає Роман Клим. Дошкуляв густий туман і дощова мжичка, потрібно було обходили величезні баюри з рідиною жовтого кольору. Температура повітря опускалася до 4-5 градусів тепла.
На допомогу ГАЗику виїхали працівники НПП «Верховинський» на «Тойоті», привезли запчастини і орухомили машину. Проте на цьому пригоди не закінчилися, зазначає учасник проєкту Роман Клим
"Але, доїхавши, до повороту на Старостаю, у «66-го» відмовляє вже стартер, і повноцінна вечеря у притулку ДП «Верховинський лісгосп» на Рогах опиняється під великим питанням, адже кухарі і продукти від «Фруштак food» пересуваються саме на цьому авто. Довелося Петру Зітинюку, Василеві Півнюку та іншим декілька разів на «Тойоті» з Рогів вночі прямувати до місця поломки машини, аби звезти з-під Старостаї людей і вантажі. Викликати «службу допомоги» був теж непросто: зв’язок з’являвся лише в окремих місцях, і то не найкращої якості. Одним силовим, наш похід акурат десь нагадував сюжет багатосерійного фільму «У пошуках капітана Гранта», який, гадаю, кожен з нас свого часу переглянув, переживаючи за долю кожного з героїв кінострічки"
Маршрут вздовж кордону з Румунією з Попаді пролягав через гору Силігул, попри Чивчин, потім були вершини Боршутин, Велика Будичевська; полонини Старостая, Прелучний, Ладескул, Фуратик, Керничний.
А тим часом у будиночку лісівників на Рогах у грубці магічно тріскотіли полінця, кубічні метри повітря у нашому прилулку наповнювалися приємним і таким очікуваним теплом. Тіла зігрілися чаєм з афин і хвої, кавою і смаженими на вогні шматками солоними. Безтурботно, хіба, почувалися 11 коней нашої експедиції, які спокійно і монотонно румигали скупу пашу і овес обабіч будівлі.
Згодом «Тойота» привезла кухарів Миколу, Петра, Любов і Галину. Їхня з‘ява у дверях неабияк оживила товариство. «Королями» вечері при свічках і ліхтариках стали гуцульські голубці з буженицев.
А вранці учасників експедиції і коней очікував найкоротший (10 км) відтинок маршруту, дорогою Августа фон Маккензена, через хребет Руський Діл - у Шибене.