Міша скорочує м’яз на ампутованій кінцівці і рука реагує. Цей протез хлопець називає "квитком у життя" У Національному реабілітаційному центрі "Незламні" Першого медоб’єднання Львова стартувала програма протезування. Протез отримав 33-річний десантник Михайло Юрчук.
Нині військовий вчиться користуватися протезом, "нову руку" називає квитком до повноцінного життя і дуже шкодує, що для багатьох інших незламних українців ця мрія поки лишається нездійсненною.
Коли ЗСУ повернули Ізюм, Міша Юрчук написав своїм хлопцям:
— Пацани, пошукайте там мою руку.
Він втратив руку і ногу, захищаючи нас. Але не втратив почуття гумору і бажання жити.
— Цей хлопець має таку силу волі, що я інколи затамовую подих, наскільки він сильний. І це не просто слова. Він взагалі не про слова. Він боєць. Це характер. І тепер цей хлопець "приручає" біонічну руку, — розповіла директорка з розвитку медустанови Ірина Заславець.
Михайло Юрчук пішов служити у 2016-му, бо з дитинства мріяв бути військовим. Був на Донбасі. У березні їх перекинули на Харківщину, під Ізюм. Якогось ранку на них пішов танковий взвод росіян у складі 16-ти танків. БТР поряд загорівся. Хлопець побіг діставати своїх, проте недобіг і підірвався.
Ще до війни Міша вирішив: смерть краще за каліцтво. Тому, коли побачив, що немає руки і розтрощена нога, дістав гранату. Скористатися нею не дали побратими. До місця евакуації вони кількам кілометрів тягнули Мішу під обстрілами, ризикуючи життям. І він вирішив жити далі, жити так, щоб не соромно було перед побратимами, тими, хто його врятував.
— Міша мусив почати ходити. Для нього це було критично необхідно. Без руки він ледь міг крутити колеса візка, як і ходити на милицях. Тому, коли йому поставили протез ноги, Міша наступного ж дня пішов на пошту. Півтора кілометри. Крізь біль. Це був прояв його характеру, — розповідає медик. — Нині Міша ходить швидше за мене. Хоче бігати. І я точно знаю, що він побіжить. Протезист Назар це підтверджує. Каже: за всі 18 років роботи цей хлопець показує найкращі результати. Бо хоче жити наповну. Ще й закохався. У переселенку з Краматорська.
Проте без руки "наповну" жити непросто. Якось Міша хотів їсти і не зміг відкрити консерву. Відрізати хліб чи відірвати шматок піци тепер з цілий квест. Як і зав’язати шнурки. Перспектива отримати косметичний протез або протез-гак Мішу не надихала. Він шукав можливості отримати біонічний протез. Той, хоч ніколи і не замінить втраченої руки, максимально з усіх девайсів здатен відтворити її функції.
Лікарі у реабілітаційному центрі "Незламні" безоплатно встановили протез, який рухається завдяки міосенсорам.
"Міша скорочує м’яз на ампутованій кінцівці і рука реагує. Цей протез хлопець називає "квитком у життя", — пояснює Ірина.
Кінцівку розробили українські стартапери з Esper Bionic.
"Українські лікарі відновлять кожного українця, який постраждав від війни, у наших українських лікарнях. Це мета, яку ми ставимо перед собою у Центрі "Незламні". Ми щодня до неї йдемо, розвиваючи протезування, реконструктивну хірургію, ортопедію, систему реабілітації – як фізичної, так і психологічної. Ми створюємо найкращу медицину для наших незламних людей", — каже Олег Самчук, генеральний директор Першого медоб'єднання Львова.
Він додав, що медики прагнуть наразі підняти рівень протезування в Україні, аби нові руки та ноги можна було отримати у рідній державі, а не їхати за кордон.
