У Львові відзначили першу річницю, відколи відійшла у засвіти Оксана Франко Родина, колеги-науковці, друзі та близькі молилися за упокій душі Оксани Омелянівни у церкві святої Анни, поклали квіти до її могили на Личаківському кладовищі, повідомив міський голова Андрій Найда.
Калуську офіційну делегацію, яка взяла участь у поминальних заходах на запрошення Андрія Франка, внучатого племінника Івана Франка, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту Івана Франка НАН України, очолювала Леся Кирилович — депутатка міської ради, віднедавна — науковий співробітник музею-оселі родини Івана Франка, ініціаторами створення якого були Оксана та Андрій Франки.
А вже зі Львова Леся Омелянівна привезла й добрі новини: разом з представниками Франкового роду та відомими науковцями-франкознавцями досягли домовленості про спільну роботу задля розвитку музею-оселі, наповнення її змістом.
За словами в. о. директора музейно-виставкового центру Олега Відливаного, Оксана Омелянівна була онукою рідного брата Івана Франка — Онуфрія Яковича. Її батько Омелян Онуфрійович Франко та мати Ганна Дмитрівна з Тацуняків були активними діячами “Просвіти” на Калущині. Оксана Омелянівна народилась 1939 році в Калуші. Змалечку Оксана відчувала силу і велич своєї знаменитої родини, адже сини та донька Івана Яковича, а пізніше — онуки, часто гостювали в Підгірках, бо ці місця були спільною «родинною вотчиною» Онуфрія та Івана Франків.
Після навчання в Підгорецькій початковій школі Оксана продовжила здобувати знання в Калуській середній школі №1.
У 1960 році Оксана Франко закінчила історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. У 1985 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Суспільно-політичний рух на Україні кінця 50-х — початку 60-х рр. ХІХ ст. (джерелознавча характеристика архівних документів)». У 1960-1968 роках працювала молодшим науковим співробітником Львівського облдержархіву. Наступні 1968-1975 роки була старшим науковим співробітником, завідувачкою відділу Центрального державного історичного архіву УРСР у м. Києві. З 1971 по 1974 рік – вона секретар Вченої ради Центрального державного історичного архіву, член редколегії тритомного видання «Кирило-Мефодіївське товариство». Пізніше, з 1975 по 1990 рік, працювала на посаді завідувачки наукового архіву, та старшим науковим співробітником у Києві. У 1990-1995 роках — доцентом кафедри історії та етнографії України. А з 1995 по 2004 рік — доцентом кафедри етнології.
У квітні 2000 року захистила докторську дисертацію на тему «Наукова та суспільно-політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка». З 2004 року Оксана Франко працювала на посаді професора кафедри етнології. Науковий доробок налічує більше 150 праць у галузі історичних наук. Серія праць (п'ять томів) під назвою «Українське національне відродження в документах і мемуарах» у 1996 році була допущена до конкурсу на здобуття Державної премії в галузях науки і техніки. В 1998 році вийшла праця в двох томах: «О. Ф. Кістяківський. Щоденник 1880-1885». Том другий, в якому брала участь як упорядник, удостоєний Державної премії імені Михайла Грушевського.
